Схоластика

(від лат. schola – школа) – середньовічна філософія, метою якою було теоретич. обгринтування реліг. віровчення, боротьба проти відступів від реліг. догматів. У витоків С. стояли грецький чернець Іоан Дамаскін, філософ Іоан Скот Ерігуен. Схоласти прагнули дати раціональне обгрунтування реліг. догматів шляхом використання логічних методів доведення. Враховуючи панування в суспільстві того часу релігії та церкви, С. за філософією залишали роль служниці богослов’я. На перше місце С. висувала авторитет Св. Письма, творінь Отців Церкви, постанов Вселенських соборів. Історично С. поділяється на кілька етапів: ранню С. (9-13 ст.) характеризує вплив неоплатоників; період класичної С. (14-15 ст.) – час домінування “християнського аристотелізму”: етап боротьби з Реформацією (15-16 ст.). В середні віки С. повнітю панувала в шкільній освіті. Схоластич. твори були написані переважно латиною, а тому були недоступні широким масам. Використовуючи філософію Аристотеля і неоплатоніч. традицію, С. провела систематизацію християн. віровчення, створила зводи (“суми”) католицьк. богослов’я. Особливу увагу С. приділяла питанню співвідношення знання і віри, проголошуючи приорітет останньої. Колодний Анатолій