(від грецьк. synagoge – місце зібрання) – молитовний будинок і громада в іудаїзмі. Виникла як місце богослужіння в епоху Ездри (5ст. до н.е.), однак за часів Єрусалимською Храму і децентралізації духовного життя єврейськ. народу С. стала центром кожної громади. За всіх відмінностей у різних країнах С. має обов’язкові елементи: Ковчег Завіту, де зберігаються сувої Тори, […]
(від грецьк. synedrion – зібрання, рада) – вищий політ. і судов. орган влади в Єрусалимі в І ст. до н.е. – І ст. н.е., який складався із представників жрецтва, світської аристократії і “законовчителів” Іудеї. На чолі С. cтояв першосвященик. С. контролювався римським прокуратором. С. засідав у Єрусалимському храмі в залі, що називалась гацціт. В історії […]
(від грецьк. synergia – співробітництво) – за реліг. уявленнями, взаємодія людських зусиль, спрямованих на осягнення Бога і благодаті, яка підтримує ці зусилля. У християнстві С. вважається головною умовою спасіння, основою всіх релігійних явищ, визначальним принципом справжньої релігійності. Христокін Геннадій
складний і суперечливий процес співіснування та взаємовпливу етнічних (особливо обрядово-побутових) і релігійних чинників, що має об’єктивний характер і відіграє одну з основних ролей у розвитку культури народу. В умовах поліконфесійності країни С.е. є умовою формування етноконфесійних систем, взаємовідносини між якими можуть як збагачувати культуру народу, прилучати її до надбань світового культурного процесу, так і бути […]
(від грецьк. synkretismos – з’єднання) – органічне чи еклектичне поєднання кількох реліг. систем. Найчастіше виникає при поширенні одного реліг. вчення на території з традиційним іншим вченням. Певне накопичення нових елементів у обрядово-культовій сфері та, в незначній мірі, у віровченні традиційної релігії свідчить про особливість останньої на даній території. Подальше таке збільшення, особливо у сфері віровчення, […]
(грецьк. sinodos – зібрання) – дорадчі органи при православних патріархах та папі римському. До складу С. входять представники вищої ієрархії. Число членів та порядок функціонування визначаються кожною церквою у відповідності з місцевими традиціями. За певних обставин С. може бути найвищою інституцією церкви, як це було з 1721 по 1917 в РПЦ. Нині в Україні діють […]
загальновизнаний рос. переклад Біблії. Ряд перекладів (Рос. Біблійн. Товариства 1813-21, проф. Г.Павського 1839-41) були заборонені церк. цензурою. У 1856 з ініціативи митроп. москов. Філарета Свящ. Синод вирішив відновити переклад Біблії. Протягом 1850-76 його здійснили професори 4-х Духовних Академій Росії під ред.проф. Є.Лов’ягіна. Були використ. євр., грецьк., слов’ян, списки бібл. книг. С.Б. визнана церквою нарівні із […]
(від грецьк. sinopis – огляд) – збірник біблійних уривків та їх богословських тлумачень, творів релігійних філософів і церковних діячів. Широко відомий “Київський С.”, написаний в Києво-Печерській Лаврі І.Гизелем. Виданий в 1674 “Київський С.” дає короткий опис історії України і Росії з найдавніших часів до останньої чверті 17 ст. До 19 ст. книга використовулася як офіційний […]
Євангелія від Матвія, Марка і Луки, в яких змістовне описання земного життя Ісуса Христа в основному співпадає. Євангеліє від Іоана містить лише незначну частину того матеріалу, який є в С.Є., а тому не вважається синоптичним. Колодний Анатолій
(японськ. синто – шлях богів) – націон. релігія японців, що сформувалася в 6-7 ст. на базі родо-плем’ян. анімістичн. культів і шаманства. Сінтоїсти поклоняються сонму божеств й духів (камі), які, згідно їх уявлень, оживляють всю природу і здатні втілитися в будь-який предмет (спис, фігурку божества, дзеркало та ін.), що стає об’єктом поклоніння (сінтай – досл. “тіло […]