сформований вперше на Толедському церковному (не вселенському) соборі 589 додаток до христ. символу віри про сходження Святого Духа від Бога-Отця додаток “і від Бога-Сина” (лат. filioque – “і сина”). І хоча ІІ Вселенський собор (787) ухвалив формулу “Св. дух сходить від Отця”, навколо неї розгортається суперечка Риму і Константинополя, за якою – глибокі суперечки західноєвроп. […]
(від грецьк. phlakterion – охоронець) – шкіряні молитовні ремінці і дві коробочки, всередині яких – цитати з Біблії. Під час вранішньої молитви іудей прив’язує коробочки до лівої руки і до лоба (“І прив’яжи їх в знак на руку твою, і хай будуть вони пов’язкою над очами твоїми” – Вт 6.8). Ф. з’явились в 4 чи […]
(бл. 25 до н.е. – бл.50 н.е.) – іудео-елліністич. філософ, творець методу алегоричного тлумачення Біблії. Вчення Ф. являє собою еклектичне поєднання іудаїзму з платонізмом, стоїцизмом та піфагореїзмом. Біблейський Бог тлумачиться ним як вище трансцендентне буття. Бог творить світ силою свого Слова-Логоса. Сутність Бога за Ф. абсолютно проста, а тому неосяжна для дискурсивного розуму, тут потрібен […]
розділ академічного релігієзнавства, в якому подається раціональне осмислення природи, сутності й сенсу релігійного феномена. Категорія Ф.р. охоплює дисциплінарні складники цієї галузі релігієзнавства – її метафізику, епістемологію та праксеологію. Ці останні репрезентовані, відповідно, такими проблемами, як ірраціонально-буттійні витоки віри в надприродне, людина і Бог, вічність і час, “ніщо” і абсолют тощо; гносеологічне релігійне відношення, проблема богопізнання, […]