Юнг Карл-Густав

(1875-1961) – швейц. психіатр, психолог, філософ і культуролог. Засновник цюріхської психоаналітичної школи, т.зв. аналітичної психології. В свій час був прихильником Фрейда, але розійшовся з ним у поглядах на роль сексуального чинника в психічному житті людини і на природу несвідомого. Останнє у Ю. не обмежене діяльністю індивіда, воно мислиться як акумуляція загальнолюдського досвіду. Звідси й основний лейтмотив філос. Ю. – вчення про колективне несвідоме, структурними елементами якого проголошуються архетипи – витоки і домінанти психічних процесів та переживань людини. На відміну від Фрейда, Ю. намагався зблизити психоаналіз з релігією. Його релігієзнавча концепція – це своєрідний синтез вчення про колективне несвідоме з ідеями протест. ліберальної теології. Релігія, на думку Ю., є найбільш ранньою і універсальною формою психічної діяльності людей. Реліг. постулати віровчення і культові дії – всього лише символічне вираження психічних станів і процесів, притаманних людині. Вони належать до вторинних утворень релігії і виникають шляхом догматизації її витокового елементу. Витоковим, первинним в релігії Ю. проголошується внутрішнє переживання Бога, тобто реліг. досвід. Серцевиною останнього, за Ю., є нумінозум, який, в свою чергу, тлумачиться ним як відчуття захопленості, одержимості якоюсь ірраціон. силою. Бог в концепції Ю. позбавлений онтологічного статусу. Він мислиться як проекція внутрішнього досвіду несвідомого. Тобто Бог у Ю. є іманентним людській психіці. Цінність релігії, за Ю., полягає у виконанні нею компенсаційної, психотерапевтичної і світоглядної функцій. Від продуктивної реалізації цих функцій залежить здоров”я людини і її духовна цілісність. Його праці: “Психологія і релігія” (1938); “Йога і Захід” (1936); “Психологічний підхід до догмату триєдності” (1942-48); “Символізм трансформації у месі” (1942-45); “До психології східної медитації” (1943); “Відповідь Йову” (1952). Сарапін Олександр