Запорізької Січі православна церква

інституалізована релігійність запорізьких козаків. З.С.п.ц. мала ряд особливостей в організації та підпорядкуванні, відправленні культу, здійсненні обрядів, своєрідну ієрархію святих та ін. Появу першої церкви в Січі вчені відносять до 70-х 16 ст., але форми прояву організованого культу козаків мали місце значно раніше. В 16-18 ст. на території Запорізьких Вольностей існувало не менше 47 церков (підрахунки Д.Яворницького). Своєрідність устрою Січі створювала умови для відносно автономного функціонування тут церкви: більшість церковних питань вирішувалась самою Січчю; лише номінальна залежність від московських патріархів, Синоду, київських митрополитів; фактична недія столичних церковних розпоряджень, спрямованих на зросійщення церкви; визнання права “духовного окормлення” лише за Києво-Межигірським монастирем; проповідництво українською мовою та ін. Загальне керівництво здійснювалося начальником січових церков при вирішальному голосі кошового атамана. Після 1734 – тенденція посилення залежності З.С.п.ц. від російського центру. Розгром Січі (1775) став причиною ліквідації особливостей З.С.п.ц. Климов Валерій