Історія релігієзнавства в Україні

галузь української релігієзнавчої науки, яка вивчає особливості процесу становлення і розвитку в Україні науково-академічних і богословських досліджень релігії, її сутності й багатоманіття функціональних проявів і течій, суперечливої історії. Українське релігієзнавство сягає своїм корінням доби Київської Русі. В творах авторів того часу, зокрема в “Повісті врем”яних літ”, описано процес запровадження християнства в Руси-Україні, розкривається механізм сприйняття русичами нової релігії тощо. До 19 ст. релігієзнавство в Україні розвивалося переважно в його богословській формі. Помітною його сторінкою є творчий доробок професорів Києво-Могилянської Академії, які на основі порівняльного аналізу православ”я і католицизму прагнули довести істиність саме правосл. віросповідання. Україн. світське релігієзнавство не має своєї професійної традиції. Воно розвивалося переважно в контексті сусп.-політич. і філософ. думки України 17-20 ст. Україн. мислителі прагнули не просто з”ясувати, що таке релігія, в чому її особливість як духовного явища, а розкрити її функціональну зничимість, роль в націон. розвитку України. Вони прагнули навернути реліг. інституції на шлях служіння інтересам народу, вивести їх із підпорядкування “сильним світу” цього. Як окрема сфера наук. знання релігієзнавство в Україні починається з творчого доробку ідеологів громадівського руху, зокрема М.Драгоманова і О.Потебні. Значну увагу релігієзнавч. проблематиці приділив І.Франко. В творчому доробку М.Грушевського, В.Липинського, І.Огієнка з”ясовується велике різноманіття проблем історії релігії в Україні. В тоталітарні роки релігієзнавство в Україні одержало ленінське ідеологічне підгрунття і розвивалося переважно в формі різноманіття критик релігії. Цій меті слугував антирелігійний сектор, утворений в 1931 в структурі Інституту філософії і природознавства, а також журнал “Безвірник”. В доробку авторів цього часу Д.Ігнатюка, М.Кривохатського, О. Чефранова, І.Ельвіна, С.Львовича та ін. основна увага приділялася обгрунтуванню марксистської концепції релігії як спотвореного відображення суперечностей сусп. буття, показу її соціальних функцій в капіталістич. країнах. У відновленому після війни Інституті філософії Академії наук України з 1957 почав працювати відділ наукового атеїзму, який очолив дослідник античної релігії А.Аветисян. Відділ вивчав питання історії релігії, специфіки її як духовного феномену, проблеми кризи релігії і реліг. модернізму, особливостей реліг. сектантства, обрядово-культової сфери реліг. комплексу, співвідношення релігії і філософії, релігії і культури. В 1978 створено Київський Інститут наукового атеїзму Академії суспільних наук при ЦК КПРС, співробітники якого основну увагу приділили питанням обгрунтування і організації науково-атеїстич. роботи. Але, незважаючи на явну заідеологізованість релігієзнавчих досліджень радянської доби, ряд праць науковців України заслуговують уваги. Так, гносеологічну природу реліг. феномену досліджував Б.Лобовик, його суспільно-історич. природу Є.Дулуман, соціально-психологічну природу В.Доля і В.Павлюк, специфіку коренів релігії Г.Лебединець, іррелігійні форми свідомості вивчали О.Онищенко, А.Колодний, В.Танчер, П.Саух, історію і конфесійну своєрідність богословської думки – Ю.Калінін, В.Стокяло і В.Фомиченко. Соціологіч. аналіз особливостей релігійності сучасного віруючого дали в своїх працях А.Єришев, П.Косуха, М.Закович. Питанням історії релігії і особливостям функціонування окремих конфесій присвячені праці П.Яроцького, В.Бондаренка, П.Лобазова, Г.Баканурського, В.Пащенка. Запровадження християнства на Руси-Україні стало об”єктом дослідження М.Брайчевського, А.Глушака, П.Котляра. Сучасні богословські єсхатологічні концепції проаналізовані П.Гопченком. Проблеми свободи совісті, державно-церковних відносин досліджуються М.Бабієм, М.Рибачуком. Історії християн. церков в Україні присвячені праці В.Ульянівського, О.Крижанівського і С.Плохія. Значний доробок мають також богословські релігієзнавці української діаспори. І.Огієнко, Ю.Мулик-Луцик, І.Власовський основну увагу приділяли дослідженню історії Української церкви. Особливвості греко-католицизму досліджують І.Музичко, І.Ортинський. В працях В.Олексюка аналізується філософія томізму. С.Ярмусь, В.Янів, І.Мірчук зосередились на проблемі особливостей реліг. духовності українців. У незалежній Україні релігієзнавство як наука набуло нових рис. У Відділенні релігієзнавства Інституту філософії НАН України, релігієзнавчих підрозділах вищих навчальних закладів іде активна, системна робота з досліджень актуальних проблем філософії, соціології, історії, феноменології релігії, сучасних реліг. процесів. Свій розвиток в Україні дістоло й богословське релігієзнавство у вищих духовних закладах. Колодний Анатолій.