Доля

в міфології, ірраціоналістичних філос. системах та в буденній реліг. свідомості – нерозумна і незбагненна зумовленність подій та вчинків. В античності уявлялася як сліпа справедливість (давньогрецьк. Мойра), вдача і випадковість (давньогрецьк. Тюхе), всеохоплююча непорушна зумовленність (фатум). Віра в Д. часто пов”язувалася з астрологією. Християнство протиставило Д. віру в Божественне Провидіння. В кінці 19 ст. поняття Д. набуло поширення у “філософії життя”. В побутовій мові часто означає: талан, життєвий шлях, збіг обставин. Савіна Ірина