категорії етики для вираження позитивної або негативної оцінки суспільних явищ, вчинків людей. Мають конкретно-історичний зміст. У релігійному розумінні Д. і З. незмінні, вічні й випливають з божественної сутності моралі: добро є атрибутом Бога, зло – від диявола, або як випробування Боже (див. також Теодіцея). На думку сучасних теологів, без релігії поняття Д. і З., а […]
позитивна моральна якість (властивість), схильність до творення добра, риса характеру людини. В античній культурі Д. оголошувалась мудрість, поміркованість, мужність, справедливість. оскільки Д. знаменовала собою життя за вимірами розуму і правди, вона ототожнювалася подеколи із щастям. Не заперечуючи таких Д., християнство обстоює низку нових Д.: любов до Бога, ближнього, смирення, віру в Бога, надію на Бога, […]
(від грецьк. dogmatos – думка, вчення) – основні положення віровчення тієї чи іншої реліг. конфесії, що визнаються як вічні і незмінні істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих. Д.р. не підлягають критиці і мають у віровченні силу абсолютного авторитету. Заперечення будь-якого з Д.р. розцінюється церквою як єресь і піддається анафемі. Христ. […]
сукупність аргументів, за допомогою яких теологи і філософи прагнуть довести наявність Бога. Космологічний аргумент конструюється ними на основі визнання того, що все існуюче обов”язково має свою причину, а відтак повинна існувати й першопричина всього світу і нею є Бог. Телеологічна доказовість подає Бога за архітектора тієї досконалості і доцільності, яка існує в природі. Моральний доказ […]
(від грецьк. dokeo – здаватися) – ранньохрист. гностич. секта (2-3 ст.). Д. обстоювали неможливість втілення Христа в земну людину Ісуса й вважали уявним його тілесне існування на Землі, а особливо його смерть. Визнаючи Христа лише космічним божеством, Д. тим самим руйнували єванегельські уявлення про Боголюдину. Докетизм знайшов своє відображення у вченні Йосипа Флавія і Філона […]
в міфології, ірраціоналістичних філос. системах та в буденній реліг. свідомості – нерозумна і незбагненна зумовленність подій та вчинків. В античності уявлялася як сліпа справедливість (давньогрецьк. Мойра), вдача і випадковість (давньогрецьк. Тюхе), всеохоплююча непорушна зумовленність (фатум). Віра в Д. часто пов”язувалася з астрологією. Християнство протиставило Д. віру в Божественне Провидіння. В кінці 19 ст. поняття Д. […]
члени злидарюючого ордену, заснованого в 1215 в Тулузі іспанським монахом Доменіко де Гусманом (1170-1221) для боротьби з єретиками. Д. дають обіт бідності, утримання й послушання, члену ордена не вживають в їжу м’ясо. Начолі ордену стоїть обраний на 12-річний термін генерал, який підпорядкований безпосередньо Папі. Д. брали активну участь у боротьбі катол. церкви проти опозиційних їй […]
за реліг. вірув. слов’ян, дух хати, домашнього вогнища. Походить від культу предка. На Д. частково перенесені деякі риси Чура (пращура) – обожнюваного родоначальника, родового божества: Д. заколисує немовлят, наглядає за ними, коли вони залишені насамоті. На спорідненість Д. з вогнем вказує білор. назва “дымовой” як антропоморфізація вогню. Д. переважно добрий дух, але коли його не […]
подія, що сталася в результаті діяльності єпископа Доната. Д.р. стався в результаті релігійного руху у римській Північній Африці в 4-5 ст.ст., спрямов. проти офіц. христ. церкви і рим. панування. Соціальна база донатистів – колони, раби, міська біднота. Ліве крило Д.р. становили агонистики – члени демокр. христ. секти в римськ. Африці. Яремчук Володимир
згідно вчення Церкви Єднання стан такої людини, яка відчула у своєму житті чотири Світи Серця, тобто серце дитини, серце брата чи сестри, серце чоловіка чи жінки, серце батьків. Якщо вертикальна, тобто батьківська любов не зменшується з появою нових дітей, то горизонтальна, подружня, грунтується на ідеї неподільної і довічної любові між чоловіком і жінкою. Бог більше […]