(грецьк. didache – повчання) , “Вчення дванадцяти апостолів” – давньохрист. твір (поч. 2 ст.). У 3-х частинах Д. викладені морально-реліг. настанови (гл. 1-6); опис обрядів та молитов (гл. 7-10); подані поради христ. громадам, як ставитися до проповідників (апостолів, пророків) та обирати єпископів і дияконів. Не виключене іуд. походження першої част. Д. Нині вважаються апокрифом, однак […]
(від.лат. dissidens – незгодний) – відступник від офіційного віровчення, інакомисячий. Д. активно заявляють про себе напередодні динамічних змін суспільного життя. Терещенко Юрій
заборона або обмеження діяльності тих чи інших релігійних конфесій, громад і груп окремих віруючих, часткове або повне позбавлення релігійних громадян прав, пільг, привілеїв, гарантованих в державі законом. Д.р. широко практикується в умовах панування тоталітарних режимів. Її мета – послабити вплив релігійних організацій на політичне і духовне життя суспільства, не допустити появи опозиційних рухів під релігійними […]
переосмислений біблійною міфологією образ язичн. божества сонячного (денного) світла Дия. В христ. Д. став уособленням темних сил, антиподом бога. Лозко Галина
(від. грецьк. diakonos – служитель) – найнижча ступінь священства. У ранній христ. церкві Д. виконували господарчі обов’язки та наглядали за поведінкою віруючих, оголошували накази єпископа, були посередниками між парафіянами та кліром. На І Вселенському соборі значно урізано права та обов’язки Д., їм визначена в основному виконавча роль помічників пресвітера чи архієрея у здійсненні богослужінь. Саган […]
лікувальні та благодійні установи, що перебували під наглядом дияконів і дияконіс у ранньому християнстві. Сапіга Василь