(від лат. dualis – подвійний) – 1) філос. вчення про наявність і рівноцінність двох первоначал світу – духа і матерії. Різновидами онтологічного і гносеологічного Д. позначена творчість Х.Вольфа, Р.Декарта, Д.Локка, Д.Юма, І.Канта. 2) В релігійній свідомості – протипоставлення надприродного і чуттєво сприйманого, божественного і тварного. У християнстві т.зв. апофатичне богослов’я виходить з відсутності у Бога […]
(від лат. dualis – подвійний) – протиставлення в різних реліг. вченнях світу надприродного, потойбічного, трансцендентного, невидимого природним, натуральним, видимим, чуттєвосприйманим об’єктам, процесам і явищам. До невидимого світу богословське вчення відносить різних безплотних духів – ангелів, серафимів, херувимів, а також самого Бога, коли він розглядається як духовна першосутність. Видимий світ – це оселя тварин та людей, […]
1) У філос. – самосвідомість людини як суб’єкта пізнання, волі і дії. Поняття не просто психологічне (сукупність функцій свідомості), а й суспільно-історичне: Д. як здатність до цілепокладання й перетворювальної діяльності. Продукт становлення і розвитку людини, її суспільної практики. 2) За релігійними явленнями – безплотна істота як надприродна сутність з властивою їй функцією впливу на стани […]
секта православного походження, послідовники якої називають себе “борцями за дух”. Належить до напряму духовних християн. Виникла в срд. 18 ст. серед селян Воронезької губернії і поширилася в Катеринославській, Харківській та сусідніх з ними губерніях. Вважаючи ортодоксальне православ’я спотвореною вірою, Д. фактично повністю порвали з ним. Вони відмовилися від церковних храмів (“Людина – храм божий”), заперечували […]
особлива, як правило, організована за ієрархічним принципом група професіональних служителів культу в ряді сучасних релігій. Функції Д.: задоволення релігійних потреб віруючих, культові відправи, проповідь і захист віровчення, церковно-адміністративна діяльність. В католицизмі і православ’ї до складу Д. можуть входити тільки чоловіки. В ряді протестантських церков Заходу до виконання обов’язків Д. допускаються жінки. Філоненко Микола
реліг. освітні установи (училища, семінарії, коледжі, інститути, академії тощо), створені реліг. організаціями для підготовки духовенства та інших служителів церкви. Громадяни, які навчаються у вищих та середніх Д.н.з., користуються правами і пільгами щодо проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів. […]
загальна назва кількох течій старого сектантства, що зародилися в 17-18 ст. як релігійне відображення протесту селянських мас проти царського самодержавства та його союзника – казенного православ’я. В 60-х рр. 18 ст. Д.Х. поділилися на духоборів і молокан. Для них та ін. сект даного напряму (суботники, тверезники та ін.) характерні так зв. духовне, тобто вільне від […]
якісна характеристика свідомості людини і не лише свідомості. До Д. можна віднести й дії людини, її вчинки, життя. Д. – це атрибут людини як суб”єкту на противагу бездуховності – втрати людиною її суб”єктних якостей і перетворення останньої в простий об”єкт. В структурному відношенні доцільним є виділення трьох аспектів (моментів) Д. Йдеться про естетизм (орієнтація на […]
(ДУМК) – центральний орган мусульманських громад кримсько-татарського населення, офіційно зараєстрований в 1993. ДУМК не підпорядковується ДУМУ, веде незалежну діяльність в системі мусульманських об”єднань країн СНД. Має медресе для підготовки служителів культу, видає свою літературу, газету “Хідяєт”. Очолює ДУМК муфтій Кірім-Есенде. В 1995 до ДУМК входило біля сотні громад, які діють переважно на території Криму. Колодний […]
центральний орган мусульманських громад кримсько-татарського населення, офіційно зараєстрований в 1993. ДУМК не підпорядковується ДУМУ, веде незалежну діяльність в системі мусульманських об”єднань країн СНД. Має медресе для підготовки служителів культу, видає свою літературу, газету “Хідяєт”. Очолює ДУМК муфтій Кірім-Есенде. В 1995 до ДУМК входило біля сотні громад, які діють переважно на території Криму. Колодний Анатолій.
(ДУМУ) – центральний орган об”єднання мусульманських громад, які підпорядковані обраній на Першому з”їзді мусульман України (1994) Президії ДУМУ і визнають за свого муфтія Ахмеда Таміма. ДУМУ було утворене у вересні 1992 з метою задоволення потреб мусульман України у виконанні ритуалів своєї віри, навчання основам ісламу, спілкуванні з одновірцями. ДУМУ прагне об”єднати мусульман різних національностей, полишивши […]
центральний орган об”єднання мусульманських громад, які підпорядковані обраній на Першому з”їзді мусульман України (1994) Президії ДУМУ і визнають за свого муфтія Ахмеда Таміма. ДУМУ було утворене у вересні 1992 з метою задоволення потреб мусульман України у виконанні ритуалів своєї віри, навчання основам ісламу, спілкуванні з одновірцями. ДУМУ прагне об”єднати мусульман різних національностей, полишивши питання культурного […]
законодавчий акт, який замінив патріаршу форму управління Російської православної церкви синодальною і поставив церкву в безпосередню залежність від державної влади. Д.р. складений Ф.Прокоповичем в 1720 і доповнений Петром І. Діяти Д.р. почав у 1721. Зберігав свою юридичну силу до жовтневої революції. Колодний Анатолій
напрям реліг.-філос. думки Росії 19 – поч. 20 ст., репрезентований викладачами і вихованцями духовних академій: Петербурзької, Московської, Київської і Казанської. Осн. представники: Ф.Голубинський, В.Кудрявцев-Платонов, М.Карінський, Ф.Сидонський, В.Карпов, архім. Інокентій (Борисов), П.Авсенєв, С.Гогоцький, О.Новіцький, П.Юркевич, В.Несмєлов, М.Тареєв та ін. Процесу становлення Д.-а. ф. сприяло не стільки тяжіння до традиції патристики, скільки вплив нім. критичної думки. Саме […]
військово-чернечі організації рицарів. Виникли під час хрестових походів (12-13 ст.) для захисту й розширення влади хрестоносців у Палестині й Сирії (Йоаніти, тамплієри), боротьби проти арабів-завойовників в Іспанії (Алькантра, Калатрави, св.Якова Компостельського) та в Португалії (бенедиктинці). В 13-14 ст. утворюються Д.-р. о. меченосців, Лівонський та Тевтонський О. для навернення до християнства язичн. деяких європейських країн. Як […]
(1931-1993) – пастор, відомий баптистський діяч України. Народився в м.Запоріжжя, закінчив Донецький економічний інститут. За релігійні переконання в 1951 було засуджено на 10 років. Після відбуття покарання служив персвітером, а з 1968 – старшим пресвітером по Запорізькій області. В 1974 обраний старшим пресвітером по Україні, а також заступником Голови Всесоюзної ради ЄХБ. З 1975 – […]
1) У найдавніших віруваннях таємнича “чуттєво-надчуттєва” істота, що уявлялася носієм життя та деяких важливих станів людського тіла (Див. Анімізм). В подальшому віра в душу пов’язується з уявленнями про безплотних, духовних сутностей, які протипоставляються тілесному й видаються такими, що визначають не лише життєві стани, а й здібності людини, можуть перевтілюватися й оживляти предмети (Див. Демонізм). Найближчою […]