Духовність

якісна характеристика свідомості людини і не лише свідомості. До Д. можна віднести й дії людини, її вчинки, життя. Д. – це атрибут людини як суб”єкту на противагу бездуховності – втрати людиною її суб”єктних якостей і перетворення останньої в простий об”єкт. В структурному відношенні доцільним є виділення трьох аспектів (моментів) Д. Йдеться про естетизм (орієнтація на естетич. цінності життя), етизм (тяжіння до певної парадигми поведінки) і теоретизм (апеляція до теоретичних аргументів у житті). Абсолютизація одного з аспектів Д. веде до її однобічного вияву. В аксіологічному відношенні традиційними складовими Д. є істина, добро і краса. Досягнення Д. є головним завданням, поставленим перед людиною в житті. Звідси й витлумачення Д. як поступової актуалізації людиною її суб”єктних якостей. В контексті реліг. світосприйняття Д. розуміється як розкриття в людині і світі Св. Духу, яке, в свою чергу, можливе лише шляхом богоуподібнення. Проблематичним є тлумачення Д. як виключного феномену реліг. свідомості людини. Сарапін Олександр