секта православного походження, послідовники якої називають себе “борцями за дух”. Належить до напряму духовних християн. Виникла в срд. 18 ст. серед селян Воронезької губернії і поширилася в Катеринославській, Харківській та сусідніх з ними губерніях. Вважаючи ортодоксальне православ’я спотвореною вірою, Д. фактично повністю порвали з ним. Вони відмовилися від церковних храмів (“Людина – храм божий”), заперечували духовенство, чернецтво, таїнства, пости, більшість обрядів (шанування хреста, ікон та ін.). Не визнаючи Біблії, протиставляли їй своє джерело віровчення – так зв. “Животну книгу” (“Книгу життя”), що складається з написаних ними самими віршів-псалмів і оповідань про історію секти, які передаються усно з покоління в покоління. Провідною ідеєю віри і життя було оголошено безпосереднє спілкування з Богом в містичному екстазі. Бог у розумінні Д. – це духовне начало, перебуваючі в світі “премудрість”, “благо”, “любов” і в цих іпостасях він присутній у вірючій людині. Христос мислиться Д. як звичайна людина, в якій втілився божий розум. Д. пробували перебудувати на “християнських началах” довколишню дійсність шляхом усуспільнення майна в своїх громадах, впровадження в побут   колективістських начал. В царській Росії Д. переслідувалися урядом і церквою, в першій полов. 19 ст. були насильницьки переселені спочатку в Таврійську губернію, а потім в Закавказзя. Через жорстокі репресії значна частина духоборців у 1898-1899 вимушена була емігрувати до Канади. Нині їх невеликі групи є в Грузії, Азербайджані, в Ростовській області і в Україні. Філоненко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.