Екологія і релігія

проблема, що набула у богослов’ї останнім часом значної уваги. Реліг. витлумачення питань взаємовідношення суспільства і природи характеризує містифікація цих відношень і надання їм реліг.-морального смислу. Богослови вважають причинами екокризи втрату людиною богоданних моральн. основ панування над природою. Відчужуючи від себе Бога шляхом самообоження, возвеличення своєї сили, людина цим самим сприяла відчуженню від себе природи. Екологічні проблеми, на думку богословів, можуть бути вирішені лише шляхом вірного розуміння божествен. заповідей, придавлення гріховних нахилів людини, утвердження реліг. вартостей, реалізації принципів “господарськ. аскетизму”. Вирішити це завдання людина сама не може. Особливу роль в цьому має зіграти церква, підтримуючи громадські, державні і міжнародні заходи, спрямовані до цієї мети. Якщо раніше богслови всяк відстоювали ілеї фіксизму, тобто вважали гріховними спроби людини змінити божеств. порядок в природі, то нині їхні екологіч. погляди загалом характеризує оптимістич. позиція. Виходячи з принципу, що “людина – співпрацівник Бога”, вони закликають в межах розумного своєю працею довершити закладені Богом в природі можливості на благо людству. Такі погляди на екологіч. проблеми одержали назву “оптимізму надії”. Колодний Анатолій