Апологетика богословська

(від грецьк. apologetikos – захищаючий) – розділ богослов’я (т.зв. основне богослов’я), що розглядає сутність певної релігійної системи й зорієнтований на виправдання і захист її догматів за допомогою аргументів, звернутих до розуму. А. зародилася в перші століття християнства. Спочатку, до утвердження його як пануючої релігії Римської імперії, вона була спрямована проти імператорів, які переслідували християн, проти іудаїзму і язичництва. В середні віки А. орієнтувалася вже проти єресі, інших релігій. Головним завданням А. в наш час є захист релігії від спроб критикувати її з позицій матеріалістичної філософії, досягнень наукового знання. А. включається в систему катол. і правосл. богослов’я. Виходячи з примату віри над розумом, протестантизм заперечує А. Церква створила спеціальну літературу, яка захищає її віровчення – патристику, вчення Отців Церкви. Сучасна А.б. прагне пристосуватися до нових умов життя, використовуючи з метою виправдання релігії досягнення різних наук і соціальної практики. Колодний Анатолій