( від грецьк. apostolos – посланець) – мандрівні проповідники у первісному христ., які поширювали його ідеї у давніх громадах, а також серед нехристиян. Пізніше церква стала називати А. переважно тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозвітними текстами, були обрані ним самим для поширення його вчення. Це – Симон (Петро), Андрій, Варфоломій, Іоан, […]
прибічники християн. секти, яку заснував ремісник Сегареллі в 1260 в м.Пармі, активні учасники селянсько-плебейського руху в Півн. Італії кін. 13 – поч. 14 ст. А.б. виступали проти феодального гніту і католицької церкви, проповідували, що досягнення святості можливе лише шляхом відмови від власності, повернення до соціальн. і майнової рівності в дусі вчення ранньохристиянських апостолів (звідси і […]
так офіційно іменується папський престол в Римі, поскільки, за церковною традицією, В Римі перебували апостоли Павло і Петро, а останньому, згідно євангельського заповіту, Христом було доручено “пасти вівці Господні” і стати “каменем, на якому має бути побудована Христова церква”. А.С. є суб’єктом міжнародного права, духовний керівний центр катол. церкви в усьому світі. Яроцький Петро