( від грецьк. apostolos – посланець) – мандрівні проповідники у первісному христ., які поширювали його ідеї у давніх громадах, а також серед нехристиян. Пізніше церква стала називати А. переважно тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозвітними текстами, були обрані ним самим для поширення його вчення. Це – Симон (Петро), Андрій, Варфоломій, Іоан, Матвій, Симон Зилот (за іншою версією – Симон Кананіт), Фаддей (або Іуда, син Якова), Пилип, Хома, Яків – син Алфея, Яків – син Заведея і брат Іоана, Іуда Іскаріот, що зрадив Ісуса. До А. відносять і Павла, хоча він не був безпосередньо учнем Христа. Крім зазначених, церковні автори іменують А. також інших 70 учнів Христа, яких він посилав проповідувати про наближення “царства божого” (Лк.10, 1-9). Серед цих “апостолів з 70-ти” виділяють євангелістів Луку і Марка, автора одного з новозавітних соборних послань Якова. Філоненко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.