Апостоли

( від грецьк. apostolos – посланець) – мандрівні проповідники у первісному христ., які поширювали його ідеї у давніх громадах, а також серед нехристиян. Пізніше церква стала називати А. переважно тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозвітними текстами, були обрані ним самим для поширення його вчення. Це – Симон (Петро), Андрій, Варфоломій, Іоан, Матвій, Симон Зилот (за іншою версією – Симон Кананіт), Фаддей (або Іуда, син Якова), Пилип, Хома, Яків – син Алфея, Яків – син Заведея і брат Іоана, Іуда Іскаріот, що зрадив Ісуса. До А. відносять і Павла, хоча він не був безпосередньо учнем Христа. Крім зазначених, церковні автори іменують А. також інших 70 учнів Христа, яких він посилав проповідувати про наближення “царства божого” (Лк.10, 1-9). Серед цих “апостолів з 70-ти” виділяють євангелістів Луку і Марка, автора одного з новозавітних соборних послань Якова. Філоненко Микола