Бердяєв Микола Олександрович

(1874-1948) – російськ. реліг. філософ. Брав участь у реліг.-філос. русі “новое религиозное сзнание” в Росії. Був ініціатором створення Вільної академії духовної культури в Москві (1918-1922). Висланий з СРСР у 1922, з 1924 жив у Франції, де видавав реліг.філос. журн. “Путь” (Париж, 1925-40). Коло інтересів зосереджується на питанні пошуку засобів духовного оновлення та самоідентифікації суспільства і особистості, проблемах історіософії, антропософії та персоналізму. Джерелом філос. побудов вважав христ. віровчення з акцентом на містичне світосприйняття. Основні філософеми Б.: укоріненість особистністного, історичного та соціального буття в Бозі, примат свободи над Богом та буттям. Для Б. важливими атрибутами відношень Бога та людини є творчість, екзистенція і свобода. Його праці: “Нова релігійна свідомість та суспільність” (1907), “Філософія свободи” (1911), “Смисл творчості” (1916), “Смисл історії” (1923), “Досвід єсхатологічної метафізики” (1947). Б. – один з авторів збірників “Вехи” (1903), “Проблемы идеализма” (1902), “Из глубины” (1918). Риженко Світлана