Благодать

(від грецьк. charisma – дар) – за релігійними уявленнями, особлива властивість і сила Всевишнього, яка проявляється по відношенню до людини як дар. Поняття зустрічається в багатьох рел., але сприймається неоднозначно. В конфуцианстві Б. (де) розуміється як індивідуальний прояв Дао. В індійськ. філософії постає як безособова духовна сила. Більш конкретно про Б. мовиться в Біблії. Вже для іудеїв Б. – це милість і благовоління Заповіту, який Бог уклав з народом Ізраїлю. За ранньохрист. поглядами, Б. постає як невичерпна божественна милість та сила, яку Бог дарує віруючим в І.Христа як Сина Божого, що можливе через сходження Св. Духу. Вона виконує промисління Бога щодо спасіння людини. З розвитком богословської думки та аскетичного досвіду Б. починають розуміти і як таку духовну силу, яка здатна не просто очистити людину від гріха, а й обожнити її. У христ. питання про Б. невід`ємне від проблеми людської свободи. Але розуміння значющості цих компонентів було різним. Східні Отці церкви вбачали шлях до спасіння саме через гармонійну взаємодію людської свободи і Б.; на заході погляд Августина на Б., як виключний засіб для спасіння, співіснував з напівпелагіянськими поглядами, які визнавали важливість Б. і свободи. Лютер зробив вибір на користь Августинового вчення, розуміючи його як передвизначення. У правосл. і католиц. вважається можливим як опосередковане набуття віруючим Б. через представників церковної ієрархії (в церковних таїнствах), так і безпосереднє отримання її (в індивідуальній молитві). У протестантизмі визнається можливість лише отримання Б. безпосередньо. Христокін Геннадій