Богослов’я

(від грецьк. theos – Бог, і logos – вчення) – система обгрунтування і захисту релігійних учень про Бога, сукпність вироблених тією чи іншою релігією доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановленності віровчення і церкви. Б. включає в себе також ряд дисциплін, пов’язаних з богослужбовою практикою. Всі його системи виходять із визнання особистністного Бога-творця і управителя світу, богонатхненності догматів і моральних приписів. Однак через відсутність конфесійної єдності кожна з цих систем ніколи не була чимось єдиним цілим. У християнстві, напр., сформувались католицький, протестантський та ін. різновиди Б., які відрізняються один від одного певними догматичними та ін. особливостями. Основи христ. Б. були закладені у перші віки існування церкви представниками патристики, які спиралися при його розробці на Біблію, вчення Платона, Арістотеля, неоплатоніків та ін. І хоча з тих пір христ. релігія роздробилася на багато течій і відповідних їм теологій, все ж у їх основі є немало спільного. Система христ. Б. об’єднує комплекс дисциплін, кожна з яких стосується різних сторін віровчення і культуу і має своє цільове призначення. Так, у православне Б. входить основне, або апологетичне Б. (апологетика), головне завдання якого полягає в обгруунтууванні і захисті вихідних христ. положень в суперечках з інаковіруючими і невірючими; догматичне Б., що доводить боговстановленність та істинність догматів, зафіксованих у Нікейсько-Константинопольському символі віри, моральне або практичне Б. (про дії християнина в земному житті з метою надбання вічного блаженства); викривальне, або порівняльне Б., покликане розкривати переваги православ’я перед іншими христ. конфесіями; патрологія, екзегетика, екклезіологія, церковна археологія (див. Археологія біблійна) і пастирське Б. До нього примикає літургіка (теорія богослужіння), гомілетика, каноніка (теорія церковного права). Б. тісно поєднане христ. філософією, в якій існує багато відгалужень. Крім названого розрізняють апофатичне і катафатичне Б. (за способом підходу до пізнання Бога), горизонтальне і вертикальне Б. (проблема зв’язку Бога з світом), а також низку конкретних теологій (див. Богослов’я звільнення, надії тощо). Для багатьох різновидностей сучасного Б. характерні перегляд традиційних релігійних уявлень, звертання до різних форм ідеалізму, існування модерністських і навіть екстравагантних богословських концепцій (“безрелігійне християнство”, “теологія мертвого бога” та ін). Філоненко Микола