Давньогерманська релігія

система політеїстичних вірувань і культів племен стародавніх германців, що жили у Центр. Європі, Скандинавії, Англії, Ісландії. Д.р. має дві лінії: західногерм. і скандинавську, з яких остання найбільш повно дійшла до нашого часу. Має чимало спільного з віруваннями індоєвроп. народів. Малочисленні дані про міфологію та вірування західних германців зосереджені в основному у Тацита (1 ст. н.е.) в “Германії” та європ. істориків 6-8 ст. Іордана, Прокопія Кесарійського, Григорія Турського. Систематичні дані є лише зі скандинавської міфології, відображеної головним чином в ісландських літерат. пам’ятках ранньохристиянської доби. (“Старша Едда”, “Молодша Едда”, так звана поетична еддична міфологія). Основними богами Д.р. вважалися Водан (Один), Тиу (Тюр), Донар (Тор), Фрея (Фригг). Д.р. характерні уяви про створення і “модель світу”, своєрідний “рай” з богами, царство мертвих, боротьба з ворожими чудовиськами тощо. Боги у Д.р. – аси представлені як очолювана Воданом (Одином) патріархальна родова община, у якій, однак, важливі питання вирішуються на тинзі (народних зборах у скандинавів), тощо. Д.р. найдовше зберігалась в Ісландії (включно до 2 пол. 13 ст.). Яремчук Володимир