Давньокитайська релігія

система стародавніх народних культів і шаманських вірувань, релігійних уявлень народів Китаю. Д.р. реконструюється за фрагментами стародавніх історичних та філософських творів, створених у 14 ст. до н.е. – 1 ст. н.е. Одна з відмінних рис Д.р. – історизація (евгемеризація) міфічних персонажів, які під впливом раціоналістського конфуціанського світогляду дуже рано почали трактуватись як реальні діячі глибокої старовини. Головні персонажі перетворювались у правителів та імператорів, а другорядні – у сановників, чиновників і т.п. Евгемеризація міфів сприяла і характерному для Д.р. процесу антропоморфізації героїв, який продовжувався у народній міфології аж до останнього часу. Велику роль відігравали і тотемістичні уявлення. Відомі міфи про хаос (Хунь-тунь), праматір Нюй-ва (уявлялась у вигляді напівлюдини-напівзмії, чи дракона) тощо. Д.р. наповнена різноманітними духами з рисами тварин і людей, інших істот, мала зооантропоморфний вигляд. Основні персонажі Д.р. культурні герої – першопредки (вони виступають як творці культурних благ та предметів, що удосконалюють та поліпшують життя людей), а також їхні антиподи – руйнівники космічної та соціальної рівноваги. Іхня боротьба – свідчення добра і зла, життя і смерті. З розвитком суспільства спостерігається поява верховних божеств, ієрархічна система яких була запозичена історіографами і служила подальшій евгемеризації міфічних героїв, особливо після створення Ханьської імперії (206 до н.е. – 220 н.е.), коли генеологічні міфи стали використовуватися для обгрунтування права на престол та доказу стародавності окремих родів. Яремчук Володимир