Історія атеїзму

розділ світського релігієзнавства, який вивчає витоки і особливості розвитку атеїстичних поглядів. І.а. відображає етапи утвердження реальних поглядів людини на своє місце в світі, розвиток своїх природних здібностей і можливостей. Форми і етапи атеїстичної думки знаходяться в органічному зв”язку з розвитком наукового знання, осягненням людиною дійсного змісту релігійного вчення, її соціальними свободами. Історично першою формою атеїзму був атеїзм давнього світу, який досяг найбільшого розвитку в давн. Греції і Римі у вченнях Демокріта, Епікура, Лукреція Кара. Для поглядів мислителів середніх віків атеїзм практично не притаманний. Хибно розуміючи сенс вільної діяльності, церква переслідувала всі ті вчення, які зорієнтовували людину на неї. Це послужило однією з причин виокремлення атеїзму в духовному житті людини, протиставлення його теїзму, а в наступному – перетворенню в самостійну антирелігійну духовну течію. Виявом останньої є вчення французьких мислителів 18 ст., німецького філософа Л.Фейєрбаха. Найбільшого спотворення атеїзм зазнав у марксистському вченні, зокрема в його політичному вираженні в ідеології ленінізму. І.а., враховуючи наявне спотворення сутності цього духовного феномену, потребує докорінного переосмислення і переписання зановово. Колодний Анатолій.