Іудеохристиянство

сукупність ранньохристиянських течій 1-3 ст., представники яких, засвоївши християн. віровченя, виконували також іуд. обряди: святкували суботу, здійснювали обрізання (напр. назореї, евіоніти). Проблема ставлення перших християн до іуд. закону спричинила конфлікт між різними христ. громадами. Спроба розв”язати його відбулася на 1 Єрусалим. (Апостольському) Соборі у срд. 1 ст. Полеміка з цього приводу відображена у Нов. Завіті. Рух І. почав занепадати після зруйнування Єрусалим. храму у 70-му р. та особливо після придушення повстання іудеїв у срд. 2 ст. Проте іудеохристиян. тлумачення сутності Христа, близьке до іуд. месіанських уявлень, вплинуло на тринітарні дискусії 3-4 ст. З кінця 19 та у 20 ст. іудеохрист. тенденції розвивалися в процесі євангелізації амер. та європ. єврейства (“євреї-євангелісти”, “месіаністи”, “Євреї за Христа”). Цей рух оцінюється часом як етнічно забарвлений євр. протестантизм, а часом – як історична спроба подолати конфлікт іуд. та христ. релігій. Головащенко Сергій.