новітнє явище реліг.життя Індії, багатьох країн Європи і Америки. Виникає в 1 пол. 19 ст. в рамках індуїзму як його сучасне прочитання для інтелектуалізованих верств Сходу і Заходу. Характерним для Н. є опора на давню ведичну традицію. Всі течії Н. проголошують себе як різні учнівські наступності, демонструють єдність філософ. вчення, в основі якого лежить принцип монізму, єдності в багатоманітті, нероздільності буття духовного і матеріального, мирського і сакрального тощо. В Н. популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовного базису в реконструкції суспільства. Обов”язковим для Н. є наявність гуру як проповідника вчення і провідника духовних пошуків особистості, групи, течії. Адаптовані до сучасної людини, неоіндуїст. рухи особливо активно поширюються східними місіонерами з срд. 20 ст., як правило, у формах культур., просвітн., оздоровч. заходів. В Україні Н. представлений громадами і центрами Товариства Свідомості Крішни, Ошо, Саї-Баби, Місії “Світло душі”, Міжнародного товариства “Всесвітня чиста релігія” (сахаджи) тощо. Филипович Людмила
No Comment
You can post first response comment.