(тюрк. Ід аль-адха (араб.) – свято жертвопринесення тварин, головне свято мусульман. Починається 10-го числа місяця зу-ль-хиджжа і продовжується 3-4 дні. В день свята в долині Міна поломники ріжуть овець і ягнят на пам’ять про те, що Ібрагім був готовий принести в жертву Аллаху свого сина Ісмаїла. М’ясо віддають бідним. В ритуал свята входять спеціальна молитва, […]
(від грецьк. kukkia – зерно, боби) – обрядова страва сх. словян та ін. (румун, греків) під час новорічних свят. Вживання К. відоме з дохрист. часів. Готується з цілих зерен пшениці, рису тощо, до яких додаються родзинки, мед тощо. К. як обов’язковий елемент поминальних обрядів наз. коливом. Це засвідчує про зв’язок різдв.-новорічної обрядовості з обрядами культу […]
(від лат. curae – піклування) – катол. парафіяльний священик у Франції, Бельгії та деяких ін. країнах Зах. Європи. Возняк Степан
напрям у протестантизмі, що виник в епоху Просвітництва. Засновник та ідеолог нім. теолог і філософ Ф.Шлейєрмахер. Представники Л.т. виводили релігію із внутрішніх переживань суб’єкта, визнавали існування всесвітньо єдиного Бога, в якому знаходять примирення ці суперечності. Своє завдання бачили в модернізації релігії відносно соціального контексту, проповідували ідею перетворення християнського віровчення на конкретну програму вирішення соціальних і […]
катол. державно-військова організація нім. рицарів-хрестоносців у Сх. Прибалтиці (1237-61). Відгалуження Тевтон. ордену. Вів загарб. війни прооти Литви і Русі. Зазнав поразки в Льодовому побоїщі 1242. Загони Лівон. та Тевтон. орденів 1260 розбиті лит. племенами жемайтів. Під час Лівон. війни (1558-83) в Ергемській битві (1560) зазнав поразки і припинив існування. Колоніз. політика Л.о. сприяла поширенню катол. […]
міжнародна мусульманська організація, створена у 1962. Керівним органом є Рада на чолі з генеральним секретарем. Практичну діяльність Ліга здійснює за допомогою регіональних координаційних рад (для Азії, Африки, Північної і Південної Америки), основна увага яких зосереджена на пропаганді ісламу, сприянні будівництву мечетей, організації хаджу. Координує свою діяльність з Організацією ісламської конференції. Лубський Володимир
за реліг. вірув. слов’ян, дух лісу. Уявлявся в образі чоловіка, який не має тіні. Під опікою Л. перебувають лісові звірі. Господарі клали на галявинах пожертви для Л. (їжу), щоб їхню худобу не забирали вовки. Л. любить завести людину в нетрі, сплутати їй дорогу, але переважно не шкодить. Щоб вибратися з лісу в такому випадку, слід […]
(від грецьк. lite – старанна, ревна молитва) – складова частина всеношного богослужіння напередодні церковних свят. У богослужбову практику запроваджена була у візант. християнстві, де являла собою звернення до Бога про дарування перемоги над ворогом або молитовну подяку за припинення суспільних бідувань. Відправляється також під час хресних ходів, похорону, при поминанні померлих. Філоненко Микола
літочислення, що виникло на тлі міфологічної культури з пануючими в ній уявленнями про початок світу і його кінець та циклічний рух часу. Подальший розвиток Л.р. залежав від загального поступу знань (головним чином астрономії і математики), осмисленням соціальних подій та усвідомленням значення реальних чи міфічних постатей в житті окремої релігії. Єгиптяни рахували роки за династіями живих […]
богословська дисципліна в католицизмі і православ’ї, що покликана на основі різних історико-теологічних даних довести необхідність і обов’язковість богослужіння як важливого засоби спілкування людини з Богом. Основні завдання богослужіння, згідно Л.: догматико-церковне – пропаганда віровчення, моральне – обгрунтування неминущого характеру христ. моралі, таїнне – вимога строгого дотримання таїнств, пов’язанних з ними обрядів, оскільки це є гарантом […]
(від грецьк. litos – загальний, ergov – справа) – обідня, найголовніше христ. богослужіння, що проводиться у всіх христ. віросповіданнях, хоч і не в однаковій мірі і значенні. У правосл. та католиц. є три чини Л.: Іоана Златоуста, Василія Великого та Л. раніш освячених дарів (Григорія Двоєслова). Обов’язковий елемент для всіх Л. – здійснення таїнства причастя […]
(від грецьк. laura, досл. – “прохід”) – назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, підпорядкованих у своїй діяльності вищій церковній владі. Безпосереднє керівництво Л. здійснюють намісники в сані архимандритів. У царській Росії Л. була охоронцем церковних і державних устоїв бурж.-поміщицької влади і самодержавства. До 18 ст. Л. підпорядковувалася патріарху, з 1721 – Синоду. Л. […]
персонаж східнослов’янської і давньоукраїнської міфології. Має кілька значень: у більш давні часи постає як дух в образі матері-благодійниці, що оберігає посіви і дає лад у сім”ї, пізніше – як богиня весни, кохання й добробуту. Менше відомий Лад, або Ладо – чоловік богині весни й кохання, бог шлюбу та сімейної злагоди. В українській міфології моральним змістом […]
ароматична смола, якою кадять під час богослужіння. Використовується у різних культах як для викурювання злих духів, так і для воскурення фіміаму богам. Л. добувають із тропічного дерева босвелії. Колодний Анатолій
1) мішечок з ладаном або якимсь талісманом, які віруючі люди носять на шиї разом з хрестиком з метою відігнати “злих духів”, уберегтися від нещасття; 2) курильниця перед кіотом. Колодний Анатолій
одна з течій українського рідновірства, яка не одержала широкого організаційного оформлення. В основу Л. лягла розроблена О.Шокалом концепція Українського Світу як духовно-природної, гео-етнічної цілісності. Значну роль у формуванні вчення Л. відіграють праці Ю.Шилова, в яких викладаються ті знання про Всесвіт, якими володіли наші предки в Україні доісторичної доби. Ідеї Л. з 1992 пропагує журнал “Український […]
(від тибетськ. – вищий, небесний) – спочатку так називалися вищі ієрархи ламаїстської церкви в тибеті, опісля – всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Серед лам існує чітка субординація: суворістю чернечих обітниць вони поділялись на вищих – гелун, середніх – гецул та нижчих – баньді. Реліг. диференціації відповідала соціальна, що була підкріплена матеріальною, майновою […]