Острожська Біблія

перше повне видання Біблії в перекладі церковно-слов’янською мовою в її східно-слов’янському варіанті. Видана 1581 Іваном Федоровичем в Острозі. О.Б. є взірцем високого рівня друкованого мистецтва України. Будучи своєрідною реакцією на наступ католицизму на позиції православ’я, книга має цінну передмову Костянтина Острожського, другу віршовану передмову Герасима Смотрицького і післямову видавця. О.Б. зареєстрована в бібліотеці Оксфорда. Примірники […]

Острожський науково-просвітницький центр

греко-слов’янолатинська колегія, що була заснована 1576 в Острозі К.Острожським. В школі викладали слов’янську, грецьку і латинську мови і т.зв. “вільні науки” (граматику, арифметику, риторику, логіку тощо). Першим ректором колегії був письменник Г.Смотрицький. Серед вихованців колегії і діячів О.н.-п.ц. відомі вчений М.Смотрицький, гетьман П.Сагайдачний, автор “Апокрисису” Христофор Філарет. Тісні зв’язки з Острогом підтримував І.Вишенський. Колегія відіграла […]

Остромирове Євангеліє

найдавніша датована пам’ятка слов’янської писемності в давньоруській редакції. Включає в себе євангельські читання для тижня і свят. О.Є. переписане в 1056-1057 в Києві дияконом Григорієм з давньоболгар. оригіналу для новгородського посадника Остромира. Складається з 294 аркушів пергаменту, є важливим джерелом для вивчення давньослов. і давньоруськ. мов. Зберігається в Санкт-Петербурзі в бібліотеці ім.Салтикова-Щедріна. Филипович Людмила

Отто Рудольф

(1869-1937) – нім. протест. теолог і філософ релігії. Автор досить впливової в 20 ст. концепції витлумачення релігії. О. пропонує брати до уваги лише ірраціональну сторону релігії, нехтуючи всім раціональним і спекулятивним, що є в ній. Глибинною сутністю релігії О. вважає нумінозне (невимовне). Останнє проявляється в двох формах. Йдеться про таїнство, містерію жаху,- misterium tremendum, що […]

Отці Церкви

церковні письменники 2-8 ст., в твореннях яких християнське віровчення набуває концептуального оформлення. Зусиллями О.Ц. був з’ясований теоретичний (філософський) аспект христ-ва й відповідно було здійснене розмежування останнього від язичницької культури, з одного боку, з іншого – від єретичних вчень. Зокрема, О.Ц. дали витлумачення понять Бога, Христа, людини й людства і узгодили їх з фактом спокутування тощо. […]

Отці-пілігрими

назва засновників одного з перших англ. поселень у Півн. Америці (Новій Англії) в 1620 у Плімуті. О.п. заснували Церкву пілігримів. Одним з керівників поселення Плімут був В.Брюстер (1566-1643). О.п. – прихильники радикального напряму в протестантизмі ще будучи в Англії, виступали за свободу совісті, розширення демократичних прав, заперечували офіційну церкву. Через переслідування вони змушені були залишити […]

Оцерковлення

процес цілісного входження віруючої людини в Церкву як “містичне тіло Христа”. Зовнішнім виявом О. є виконання віруючим церковних правил та настанов, участь у церковних таїнствах і богослужбових відправах. Внутрішньо відбувається як поступова трансформація (освячення) усього єства людини шляхом стяжання благодаті Св. Духу. Христокін Геннадій

Очисні обряди

реліг. обряди очищення від “нечистот”, пов’язані з вірою в магічну силу вогню і води. Підмічені на практиці їх знешкоджуючі властивості останніх були перенесені в сферу надприродного. О.о. проводилися у переддень важливих, поворотних подій в особистому житті людини і її виробничої діяльності: перед весіллям, першим посівом і жнивами, перед початком сезону. До О.о., що входять до […]

Ошо

(Бхагаван Шрі Раджніш, 1931-1990) – індійський філософ і містик, засновник Міжнародної комуни з центром в м.Пуна (1974), відомий як Майстер медитації, який запропонував власне бачення нової людини – Зорби-Будди, що з”являється як синтез Східної і Західної традицій. О. поєднав елементи йоги, суфізму та тибетських традицій, що дозволило в медитації використовувати принципи трансформації енергії за рахунок […]

Ошо-центр

інституція з вивчення спадщини індійського філософа Ошо-Раджніша. Створений в Києві в 1991. Його діяльність включає в себе такі сфери, як медитації за системою Ошо, лікування за системою Рейкі та астрологію. При О.-ц. постійно працюють групи з названих напрямків. Савіна Ірина

П’ятидесятники

(від старозавітного свята п”ятидесятниці, в Новому Завіті – зелені свята, або Трійця) – прихильники пізньопротестантської течії, що виникла в кінці 19 ст., а з 20 ст. поширює вплив на Північну Америку і Європу. Перші відомі проповідники – В. Сеймур з Лос-Анжелоса та Е.Робертс з Уелса. На поч. 20 ст. через Скандинавію потрапляють в Росію. П. […]

П’ятидесятники-сіоністи

течія в п’ятидесятництві, виникла в Україні в 20-х рр. 20 ст. під впливом проповідей Леона Мельника про близький другий прихід Христа, що станеться на горі Сіон (звідси – назва) та необхідність особистої зустрічі обраних з Господом. Вірять у побудову земного тисячолітнього Царства Божого в Палестині. З 1929 по 1989 діяли нелегально. Нині існують в Україні […]

П’ятидесятники-суботники

прихильники п’ятидесятницьких течій, що днем відпочинку вважають суботу. В Україні поширені переважно в західних областях. Це, по-перше, Союз зборів християн Церкви Божої, який внаслідок місії Церкви Божої з Теннесі виникає в Галичині і на Волині в 30-х рр. Видавав часопис “Будівничий Церкви Божої” (Кременець, 1933-39 рр.), серію брошур, пісенно-віршованих збірників. З 1944 його громади увійшли […]

Пієтизм

(від лат. pietas – благочестя) – поширений переважно в Німеччині у кінці 17-18 ст. напрям протестантизму, який ставив релігійні почуття вище релігійних догматів. Був реакцією на догматичну закостенілість протестантського (лютеранського) богослов’я. П. тяжів до традиційної філософської містики. Його засновником вважається німецький богослов Ф.Шпенер (1635-1705), послідовником був А.Франке (1663-1727), який у 1688 заснував у Лейпцігському університеті […]