релігійні книги, що наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їх уявленнями, написані і заповідані людям по навіянню самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє С.П.: в індуізмі це – Веди, в іудаїзмі – Тора, в ісламі – Коран і т.д. У християнстві С.П. вважається Біблія, до якої увійшли книги Старого (Ветхого) і Нового завітів. […]
традиція (лат. traditio, досл. – передача) – в християн. богослов’ї так називають сукупність реліг. положень і приписів, які розглядаються як “одкровення Бога”, тобто як одержані від нього не в письмовій (таким є “Св. Письмо”), а в усній формі. Метою С.П. є витлумачення основних положень “Св. Письмо”. За догматич. значимістю і реліг. авторитетом Церква прирівнює С.П. […]
(лат. Sancta sede – досл. “столиця-кафедра”, “крісло-трон”) – символ влади Папи як Єпископа Риму, найстарший знак його церковної влади, давніший від пізніших символів, як-от перстень, ключі. Трон єпископа знаходився за вівтарем; сидячи на ньому, єпископ промовляв “ex cathedra”, тобто здійснював владу вчителя, отриману від Христа. Канонічне право Церкви під висловом Sancta Sedes Apostolica розуміє не […]
релігійне вшанування осіб, що наз. святими, яких Бог за їхнє праведне життя, стійке сповідання віри, подвиги благочестя наділив даром чудотворіння, зробив посередниками між собою і людьми. Святі вважаються покровителями простих смертних, “заступниками”, “молитвениками” за них. С.к. найпоширеніший в ісламі та християнстві. Він виник у період переходу від політеїзму до монотеїзму, коли виокремлюються головні боги, а […]
особливо врочистий період в житті Церкви Христової, зокрема вірних східного обряду, що триває упродовж 12 днів – з 25 грудня (7 січня) до 6 (19) січня, присвячений вшануванню Різдва Христового, Собору Пресвятої Богородиці та пам’яті первомученика Стефана (Степана) – 25 грудня (7 січня) – 27 грудня (9 січня), обрізання Ісуса Христа 1 (14) січня та […]
одне із свят Церкви Євангельських Християн-Баптистів. Своїми коренями С.ж. сягає давньоєврейського аграрного свята, яке було пов’язане із завершенням сільськогосподарських робіт. Його відзначення в осучасненому варіанті спирається на старозавітну традицію (Вих 23,16). Зміст С.ж. у сучасному баптизмі має алегоричне витлумачення. Поруч із прославленям Бога, який дарує щедрий врожай, звеличенням праці, підведенням підсумків циклу сільськогосподарських робіт, тут […]
бог сонячного світла, покровитель хліборобства, близький до Білобога, Дія (бога денного світла). Зображався чоториликим, як і Янус, Варуна, Брама. У скандинавських сагах С. названий “небесним лицарем”. Саксон Граматик описав храм Світовида в землі венедів (1168) і чотирилику статую божества. В святилищі зберігалися символи: меч, кінська упряж та сідло, а також утримувався білий кінь, якого вважали […]
спільножитній чоловічий монастир поблизу Слов’янська (Донецька обл.). Заснований православними ченцями в 15 (за іншими джерелами – в 13) ст. як печерний м. у крейдяних скелях, що здавна називалися “Святими горами”. Тривалий час мав не лише релігійне, але й стратегічно-оборонне значення. Двічі (1679, 1737) руйнувався татарами, пізніше секуляризований (1787). Відновлений в 1844 як пустинь. На поч. […]
числа натурального ряду (3,7,10,12,40,60 та ін.). яким у всіх релігіях та містичних вченнях приписується надприродне походження та смисл. Їм протиставляються нещасливі (“диявольського” походження) числа: 13, що слідує за щасливим 12, антихристове – 666 як сума числових значень імені Нерона, та ін. Причина віри в С.ч. – незнання давньою людиною законів чисел і оперування ними. Мащенко […]
такий рід мистецтва, який вживає літургія за благословенням церкви і який єдино має “харизму” бути знаком-символом надприродного, бути місцем Божої дії і Божої присутності. Сакральний предмет має реліг. зміст і є немов би “висловом” Святого Духу, що діє в предметі чи слові. В Св. Письмі при описанні створіння людини зазначається, що Бог сотворив людину у […]
у православ’ї сан служителя культу, якому надано право самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Офіц. церковна назва С. – ієрей, пресвітер. Філоненко Микола
служителі релігійного культу в правосл. і катол. церквах, зведені в духовний сан єпископа, священика і диякона. С. (крім диякона) наділені правом самостійно відправляти богослужіння, обряди, таїнства. У правосл. таїнство священства може здійснюватися лише С. єпископського рангу. Філоненко Микола
згідно християнського вчення це є те повноваження і сила, які Бог надає чоловікам і які необхідні для виконання спасительних обрядів Євангелії. Обряди, що виконуються людьми, які не мають С., не визнаються Господом як законні. С. не можна набути самому. Його не дає ні богословська освіта, ні праведне життя самі по собі. Цей священний привілей передається […]
(від. лат. sekta – вчення, напрям) – в буддизмі, ісламі, іудаїзмі, христянстві та ін. релігіях загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні реліг. напряму. С.р. притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеного віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї реліг. […]
релігійні утворення, що починають з’являтися з 2-ї половини 17 ст. в рамках ортодоксального православ’я. Умовно можна роозділити на 5 груп: 1) Старообрядські секти (біглопопівці, попівці, безпопівці) – тривалий час це були втікачі з Росії, що переховувались в Україні; 2) Духовні християни. Серед них розрізняють духовно-містичні об’єднання (христовіри (хлисти), скопці, підгорнівці та ін.) та раціоналістичні об’єднання […]