Священне (сакральне) мистецтво

такий рід мистецтва, який вживає літургія за благословенням церкви і який єдино має “харизму” бути знаком-символом надприродного, бути місцем Божої дії і Божої присутності. Сакральний предмет має реліг. зміст і є немов би “висловом” Святого Духу, що діє в предметі чи слові. В Св. Письмі при описанні створіння людини зазначається, що Бог сотворив людину у свій образ і у свою подобу. Бог став людиною в Христі і в ньому є образ Отця, який людина може бачити. Це дає можливість зображувати їх засобами мистецтва. Саме це також є основою священного мистецтва і змістом богословської контемпляції про те мистецтво, основою богослов”я мистецтва. Так, ікона веде до невидимого і засвідчує його присутність, є знаком невидимого. Першою такою іконою став Христос Бог-Слово. Але ікона не є зображенням самої Божої природи, бо це неможливо. Ісус-ікона – то зображення його Особи-Боголюдини в дивний спосіб художніми засобами форми, рис, фарб, іконографічними канонами, від яких променює невидиме у видимому, Особи Божої у двох природах. МзІ.