вечір 6 січня, напередодні Різдва, – символ достатку, щастя, миру і добробуту. Святкування С.-в. має ритуально-магічний характер. З ранку до вечора необхідно утримуватися від їжі. Приготування страв (в них мали бути представлені найголовніші плоди поля, саду і городу) було кількісно чітко визначене (7,9 чи 12) і відбувалося з дотриманням певних обрядодій. Під образами на покутті […]
хліб, вино, які під час літургії, згідно христ. догматиці, під дією Святого Духа перетворюються в тіло і кров Христа. Таке перетворення інтерпретується в християнстві як чудо всемогутності Бога, подібне створенню Богом світу з нічого, і є головною частиною таїнства Причастя, або Євхаристії. Для причащання віруючих С.д. готуються за спеціальних ритуалом (проскомідія). У правосл. церкві в […]
місцевості та споруди, які, згідно реліг. джерел, пов’язані з життєписом засновника або окремих святих тієї чи іншої релігії, різними чудотворіннями і є місцем, куди віруючі подаються на прощу. Поряд із широко шанованими (Палестинські святині у християн, Мекка і Медіна в мусульман та ін.) існує багато таких С.м., поклоніння яким має регіональний, а часто місцевий характер. […]
святі, канонізовані православною церквою: а) які є українцями за походженням і жили й діяли в Україні від початків її християнізації й упродовж подальшої історії (препод. Антоній, препод. Феодосій); б) українці за походженням, але з місіонерськими чи ін. церк. цілями опинилися за межами України і там прославилися на релігійній ниві (Іоан, митроп. Тобольський; Леонтій, єпископ Ростовський); […]
загальна релігійна категорія, яка є сутнісною характеристикою нескінченної повноти божественного буття. С. відображає також онтологічну прилученість відносного буття до абсолютного, стан освячення земного світу божественним світлом. У христ. стан С. людського єства вільний від гріха і освячений божественною благодаттю. Христокін Геннадій
дні календаря, присвячені тією чи іншою конфесією памяті вшановуваних нею святих або ж якійсь події в її історії. Кожне С.р. супроводжується особливими богослужіннями і обрядами. В основі багатьох С.р. лежать давні побутові свята, приурочені до певних віх господарчої діяльності людини, поворотних точок річного астрономіч. і календарного циклу. Світові релігії, запозичуючи у свій культ ці свята, […]
категорія релігійної свідомості, яка характеризує віру в найвищу визначеність цінностей у їх трансцендентному вимірі – як абсолютну довершеність і передвічну благодатність (див. Благодать). Святе – божественне. Звідси – “святість” і “священне” – наділеність персон, предметів, дій і т.п. благодаттю (с. угодники, с. дари, С.Письмо, таїнство священства тощо). Поняття С. – порівняно пізній феномен розвитку релігії, […]
релігійні книги, що наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їх уявленнями, написані і заповідані людям по навіянню самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє С.П.: в індуізмі це – Веди, в іудаїзмі – Тора, в ісламі – Коран і т.д. У християнстві С.П. вважається Біблія, до якої увійшли книги Старого (Ветхого) і Нового завітів. […]
традиція (лат. traditio, досл. – передача) – в християн. богослов’ї так називають сукупність реліг. положень і приписів, які розглядаються як “одкровення Бога”, тобто як одержані від нього не в письмовій (таким є “Св. Письмо”), а в усній формі. Метою С.П. є витлумачення основних положень “Св. Письмо”. За догматич. значимістю і реліг. авторитетом Церква прирівнює С.П. […]
(лат. Sancta sede – досл. “столиця-кафедра”, “крісло-трон”) – символ влади Папи як Єпископа Риму, найстарший знак його церковної влади, давніший від пізніших символів, як-от перстень, ключі. Трон єпископа знаходився за вівтарем; сидячи на ньому, єпископ промовляв “ex cathedra”, тобто здійснював владу вчителя, отриману від Христа. Канонічне право Церкви під висловом Sancta Sedes Apostolica розуміє не […]
релігійне вшанування осіб, що наз. святими, яких Бог за їхнє праведне життя, стійке сповідання віри, подвиги благочестя наділив даром чудотворіння, зробив посередниками між собою і людьми. Святі вважаються покровителями простих смертних, “заступниками”, “молитвениками” за них. С.к. найпоширеніший в ісламі та християнстві. Він виник у період переходу від політеїзму до монотеїзму, коли виокремлюються головні боги, а […]
особливо врочистий період в житті Церкви Христової, зокрема вірних східного обряду, що триває упродовж 12 днів – з 25 грудня (7 січня) до 6 (19) січня, присвячений вшануванню Різдва Христового, Собору Пресвятої Богородиці та пам’яті первомученика Стефана (Степана) – 25 грудня (7 січня) – 27 грудня (9 січня), обрізання Ісуса Христа 1 (14) січня та […]
одне із свят Церкви Євангельських Християн-Баптистів. Своїми коренями С.ж. сягає давньоєврейського аграрного свята, яке було пов’язане із завершенням сільськогосподарських робіт. Його відзначення в осучасненому варіанті спирається на старозавітну традицію (Вих 23,16). Зміст С.ж. у сучасному баптизмі має алегоричне витлумачення. Поруч із прославленям Бога, який дарує щедрий врожай, звеличенням праці, підведенням підсумків циклу сільськогосподарських робіт, тут […]
бог сонячного світла, покровитель хліборобства, близький до Білобога, Дія (бога денного світла). Зображався чоториликим, як і Янус, Варуна, Брама. У скандинавських сагах С. названий “небесним лицарем”. Саксон Граматик описав храм Світовида в землі венедів (1168) і чотирилику статую божества. В святилищі зберігалися символи: меч, кінська упряж та сідло, а також утримувався білий кінь, якого вважали […]
спільножитній чоловічий монастир поблизу Слов’янська (Донецька обл.). Заснований православними ченцями в 15 (за іншими джерелами – в 13) ст. як печерний м. у крейдяних скелях, що здавна називалися “Святими горами”. Тривалий час мав не лише релігійне, але й стратегічно-оборонне значення. Двічі (1679, 1737) руйнувався татарами, пізніше секуляризований (1787). Відновлений в 1844 як пустинь. На поч. […]
числа натурального ряду (3,7,10,12,40,60 та ін.). яким у всіх релігіях та містичних вченнях приписується надприродне походження та смисл. Їм протиставляються нещасливі (“диявольського” походження) числа: 13, що слідує за щасливим 12, антихристове – 666 як сума числових значень імені Нерона, та ін. Причина віри в С.ч. – незнання давньою людиною законів чисел і оперування ними. Мащенко […]