вечір 6 січня, напередодні Різдва, – символ достатку, щастя, миру і добробуту. Святкування С.-в. має ритуально-магічний характер. З ранку до вечора необхідно утримуватися від їжі. Приготування страв (в них мали бути представлені найголовніші плоди поля, саду і городу) було кількісно чітко визначене (7,9 чи 12) і відбувалося з дотриманням певних обрядодій. Під образами на покутті встановлювався домашній вівтар – сніп жита чи пшениці зі встромленою в нього косою, серпом чи граблями. Магічними діями (обкурення ладаном, посипання насінням дикого маку, читання молитов і т.ін.) господарі намагалися захистити своє господарство від “злих сил” на весь рік. Кульмінацією С.-в. є Свята вечеря, що розпочинається після сходу вечірньої зорі, яка сповіщає про народження Божого Сина. Свята вечеря – спільна вечеря всього роду – живих і померлих. Напередодні свята Хрещення (Водохреща, Йордану) святкується другий С.-в. (Голодна кутя), який в скороченому вигляді повторював обрядодії різдвяного С.-в. (дотримання посту, куріння ладану, вечеря та ін.), мав свої особливості (свячення води) і закінчувався проганянням куті. Звичаї і обряди святкування С.-в. є яскравим прикладом поєднання дохристиянських і християн. вірувань україн. народу. Бучма Олег

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.