Патрологія

(від лат. patres – отці, грецьк. logos – вчення) – розділ в католицьк. і правосл. богослов’ї, який займається вивченням і коментуванням учень христ. “отців і вчителів”, описом їх життя і діяльності. Вважається, що твори з П. найбільш адекватно виражають суть христ. віри і моралі і є непогрішимими, становлячи частину Святого Переказу. Протестантські церкви і об’єднання такі уявлення відкидають. На відміну від католицької П., яка, крім учень отців та вчителів,включає в себе й інших письменників, що прислужилися церкві, православне богослов’я зводить П. до патристики, передусім до творів та життєописів Василя Великого, Григорія Богослова, Іоана Златоуста, Афанасія Александрійського та ін. визначних теологів. Сучасні богослови внесли деякі принципові зміни в трактування ортодоксальної П. Непогрішимість вселенських учителів, на їх погляд, не слід поширювати на кожного з них окремо і на кожне їх висловлювання, так само, як і на їхні оцінки суспільно-політичних і наукових проблем. Філоненко Микола