(від лат. patres – отці, грецьк. logos – вчення) – розділ в католицьк. і правосл. богослов’ї, який займається вивченням і коментуванням учень христ. “отців і вчителів”, описом їх життя і діяльності. Вважається, що твори з П. найбільш адекватно виражають суть христ. віри і моралі і є непогрішимими, становлячи частину Святого Переказу. Протестантські церкви і об’єднання такі уявлення відкидають. На відміну від католицької П., яка, крім учень отців та вчителів,включає в себе й інших письменників, що прислужилися церкві, православне богослов’я зводить П. до патристики, передусім до творів та життєописів Василя Великого, Григорія Богослова, Іоана Златоуста, Афанасія Александрійського та ін. визначних теологів. Сучасні богослови внесли деякі принципові зміни в трактування ортодоксальної П. Непогрішимість вселенських учителів, на їх погляд, не слід поширювати на кожного з них окремо і на кожне їх висловлювання, так само, як і на їхні оцінки суспільно-політичних і наукових проблем. Філоненко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.