(від грецьк. hermeneutikos – пояснюючий) – в широк. розумінні – тлумачення бібл. текстів та вчення про способи такого тлумачення, у вужчому – вищий, порівняно з екзегезою біблійною, рівень освоєння тексту, що грунтується на потребі його актуального розуміння. Головне тут – не лише екзегетичне з’ясування змісту та первісного, часом дослівного значення (“тоді” і “там”), а й […]
мистецтво тлумачення релігійних і в першу чергу, біблійних текстів; вчення про принципи, певні правила й особливості інтерпретацій цих текстів з метою з”ясування їх дійсного смислу. В історичному контексті г.р. функціонувала переважно як герменевтика біблійна. Біблійні тексти тлумачились як Богом відкриті істини. Започатковується у Августина. Серед герменевтичного доробку богослова: вчення про речі і про знаки, з”ясування […]