наукова установа, заснована Папою Іваном Павлом ІІ у січні 1994, яка, об”єднуючи суспільствознавців з усього світу, ставить за мету організацію досліджень сучасної соціальної дійсності. П.А.с.н. об”єднує науковців-філософів, соціологів, демографів, істориків, правознавців, політиків, економістів. Одним із вихідних принципів діяльності установи є повага до людини як найвищої цінності у світовому і вселенському вимірах. Соціальне вчення Католицької Церкви […]
сукупність натуралістичних, містико-натуралістичних, містико-релігійних вчень, уявлень наукової фантастики, актуалізованих шаманських уявлень про будову універсуму. Згідно багатосвітової інтерпретації квантової механіки, існує ансамбль світів з наростаючим розходженням онтологічних характеристик; наш світ є одним з них. “П.с.” к. спирається на “багатоповерхові” моделі універсуму, що актуалізуються в шаманських станах свідомості; на уявлення Каббали про численні духовні світи; розподіл світу […]
(санскр. – Наддуша, або Верховна душа) – за індуїст. уявленнями, локалізований аспект Верховного Господа; повновладна частка Бхагавана, яка перебуває в серці кожної живої істоти і скеровує її діяльність. Ступников Олег.
сукупність натуралістичних, містичних, містико-релігійних уявлень про “приховані” можливості людини. Прибічники “П.З.Л.” к. пропонують класифікацію “енергетичних парапсихологічних процесів”: психокінез (пересування предметів з допомогою психічно-вольових зусиль), або полтергейст; теленавіювання (телепатичне навіювання, що долає бар’єр свідомості); левітація; психолікування; зміна фізичних параметрів середовища з допомогою психічно-вольових зусиль. Виділяється також група “інформаційних парапсихологічних явищ”, в яку включають: власне телепатію (передачу […]
(від грецьк. para – біля, ззовні) – 1) коло явищ (псі-явищ), які ніби-то існують у дійсності, наприклад здатність деяких людей до яснобачення, бачення через непрозору перепону, можливість позасенсорної передачі інформації на відстані, переміщення предметів без контакту з ними і т.і., але не розглядаються як доведені факти сучасними природничими науками; 2) Система поглядів, яка претендує на […]
(грецьк. paraskeon – п’ятниця) – згідно христ. джерел, великомучениця, яка постраждала в роки гонінь на християн за римськ. імператора Діоклентіана (304-303 до н.е.). За відмову відректися від христ. П.-П. відрубали голову. 10 листопада день її пам’яті. Культ христ. П.-П. синкретизувався із язичн. божестовм Мокоші, днем ушанування якої була п’ятниця. На протязі року є 12 п’ятниць, […]
термін, яким позначають первинну територіально-адміністративну одиницю церкви в християнстві (правосл., католиц.). Ознаками П. є наявність храму, молитовного будинку, штату служителів культу (причт), а також громади віруючих (мирян). Центр П. – парафіяльна (приходська) церква. Територіально П. визначається віруючими в межах одного або ж кількох населених пунктів, адміністративного району чи його частини. Очолює П. церковна рада, яку […]
(з грецьк. – присутність, пришестя) – 1) у платонівському вченні – присутність ідеї в окремому предметі; 2) в елліністичних віруваннях – присутність богів під час жертвенних трапез; 3) згідно з уявленнями ранньохрист. громад, швидке друге пришестя Ісуса Христа у величі його месіанської слави. У пізніші часи П. стає теологічним терміном, який означає есхатологічне повернення Христа […]
(від лат. passio – страждання, мука) – церковно-богослужбовий обряд, відомий, гол. чином, в Україні; встановлений київським митрополитом Петром Могилою. Здійснюється в монастирях і соборних церквах у п’ятниці перших чотирьох неділь великого посту на навечір’ї. Складається з читання євангелії про Страсті Господні. Обряд П. описаний у Цвітній Тріоді, написаній у 1702 при Києво-Печерському архимандриті Іосафі Кроковському. […]
прийнятий у христ. лексиконі термін для позначення рядових парафіян, мирян, котрі уподібнюються вівцям, що їх мають “пасти” духовні пастирі (пастухи), тобто священнослужителі. Останні, за вченням церкви, повинні опікуватися П., вказуючи їй шлях до спасіння. Філоненко Микола
нова богословська наука, яка виступає проти дегуманізації людини, що стала прорамовим феноменом таких систем, як комунізм, фашизм, крайній етатизм і ін. П.а. (її автором є український зарубіжний богослов Степан Ярмусь – Ред.) виступає проти залишків маніхейства в богослов’ї, яке, стверджуючи елемент душі/духу людини, уневажнює значення тілесного, інтелектуального, психологічного, також етнічного складника людської природи й не […]
один з розділів православного і католицького богослов’я, в якому обгрунтовується боговстановленність пастирського служіння та його необхідність у справі спасіння. П.б. формулює основні вимоги до священників як духовних наставників у церкві і поза нею. До числа цих вимог відносяться знання Біблії і Святих Переказів, уміння виховувати паству в дусі релігійного світорозуміння, вдосконалювати способи і прийоми богослужбової […]
(від лат. pastor – букв. пастир, пастух) – служитель церкви в протестантських церквах, які заперечують інститут священства. Філоненко Микола
свято свят християн, встановлене на честь “чудесного воскресіння розіп’ятого на хресті Ісуса Христа. Але корені П. слід шукати в давньо-іудейськ. віруваннях. Щорічно в період весняного отелення тварин євреї-тваринники, прагнучи заручитися покровительством духів пустелі, приносили їм в жертву перше народжене ягнятко. Звідси й пішла назва свята: пейсах – умилостивлення. З переходом євреїв до землеробства у них […]
зібрання правил і таблиць для вирахування дат святкування пасхи. Згідно установок Нікейського собору (325), пасху слід відзначати в першу неділю, що слідує за повним місяцем, який або співпадав з весняним рівноденством або ж наставав після нього. Не допускається її співпадіння з іудейською пасхою. Ряд церков (російська, болгарська, українська, сербська, єрусалимська та ін.) складають П. за […]
(лат. pater – батько) – священик у католицькій церкві. Назва відображає прагнення церковної ієрархії прищепити віруючим почуття синовнього послуху і реліг. смирення. Філоненко Микола
(від грецьк. pater – отець) – збірник коротких релігійно-повчальних оповідей про “отців”-монахів, їх аскетичне подвижницьке життя. Появу П. відносять до 4 ст. Використовувались у богослужбовій практиці, але набули поширення, гол. чином, як книги для релігійно-морального читання, виховання на взірцях праведного життя. Відомі Синайський, або Лимонар, Єрусалимський, Афонський та ін. П. Перший вітчизняний – Києво-Печерський патерик […]