(1856-1939) – австр. лікар і психолог, засновник психоаналізу і відповідного напряму в релігієзнавстві. Виходив з існування в людини особливої психічної енергії, в якій головують сексуальні потяги (лібідо), гальмування і незадоволення яких викликає неврози й помилки у поведінці. Це накладає відбиток, вважав Ф., на всю духовну і практичну діяльність людини, визначає зміст і розвиток культури й […]
загальне вчення З.Фрейда і сукупність напрямів та шкіл, що склалися на його основі. Сформувався на основі розроблених австр. психіатром і невропатологом Зігмундом Фрейдом теорії та методу психоаналізу, застосованих для лікування псих. захворювань. Однак з”явившись як своєрідний рецепт лікування псих. збочень, Ф. в подальшому перетворюється в метатеорію і методологію, що претендували на розв”язання основоположних проблем не […]
(1854-1941) – англ. етнограф, історик і релігієзнавець. Застосував порівняльний метод для вивчення релігії. Розвиток духовності Ф. розглядав як процес із трьох стадій: магії, релігії й науки. Вважав, що первісна релігія виникає з магії, яка була першим кроком опанування природою, але успіху людині не дала й людина звернулася до релігії, культові дії якої склалися з магічних […]