(давньоєвр. – кімната) – традиційна єврейська початкова школа, де вивчалися Тора і Талмуд. Наприк. 19 ст. більшість єврейських хлопчиків в Україні (Волинь і Київщина) здобували освіту в Х. На поч. 20-х рр. 20 ст. Х. були закриті, учнів переведено до шкіл національних меншин. Єленський Віктор
виключна форма реліг. покарання в іудаїзмі. Х. проголошувася словами “Хай буде проклятий!” і ставив людину поза громадою. Під час другого хрестового походу рабини оголосили Х. кожному іудею, який викличе одновірця на християн. суд. В 13 ст. деякі рабини накладали Х. на тих, хто вивчав Тору не у відповідності із традицією, в 17 ст. голландські рабини […]
в іудаїзмі і християнстві ангели, особливо наближені до Божого престолу, які благоговійно слугують Богу, проникаючи в таємниці нашого спасіння (Вих.25,18-22; I Петро I, 12). За класифікацією Псевдо-Діонисія Ареопагіта (5- поч. 6 ст.) Х.і с. належать до першої тріади дев’яти чинів ангельських. Х.і с. зображаються людоподібними істотами з шістьма крилами. Глушак Анатолій
один з елементів реліг. культу, специфічна форма обряду причащання в деяких протест. церквах і сектах (адвентисти, менноніти, п”ятидесятники, еванг. християни-баптисти). Складається з двох дій: розламування і роздача хліба як символу зраненого і скатованого тіла Христа та причащання вином. Протестанти не розглядають Х. як таїнство, а вважають його звичайним обрядом, з допомогою якого віруючі є співучасниками […]
один з Володимирових богів, відомий також і західним слов’янам. Походження образа й етимологія слова мало з’ясовані. Вважався богом Сонця, але не виключено, що ідентифікувався з “нічним світлом” – Місяцем, шанування якого було поширене серед слов’ян. В усякому разі Х. – божество небес, яке доповнює Дажбога, що дарував людям живильну силу, перемогу добра над злом. У […]
узагальнене означення сакральних будівель для відправлення культу. В кожній релігії храм має окрему назву: в християнстві – собор, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога; у буддизмі єдина назва відсутня. В усіх релігіях значення храму як цілого та його окремих складових полісемантично, він вважається місцем, де людина спілкується з Богом. Відмінне розуміння […]
місцеві правосл. свята, які відзначаються у дні освячення храму і в дні тих святих чи церк. подій, на честь яких побудований храм або додатковий вівтар. В одній парафії може відзначатися декілька Х.с. в залежності від кількості додаткових вівтарів у даному храмі. Х.с. були неробочими днями для цього поселення. Сапіга Василь
урочисте переміщення духовенства і віруючих з хоругвами, іконами та ін. святинями правосл. церкви, яке покликане посилити емоційн. вплив релігії на людей. Х.х. бувають звичайні, що проводяться у дні реліг. свят, і надзвичайні, які проводяться в особливо важливих випадках. Колодний Анатолій
предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. У христ. є священним символом, а в катол. правосл. та лютер. – й об’єктом поклоніння. Церк. традиція зв’язує це поклоніння зі смертю Ісуса Христа на Х., освяченням останнього кров’ю Сина Божого. Х. шанувався у багатьох народів задовго до появи христ. релігії, зокрема, у Старод. Єгипті, Півд. Америці, […]
1) відправлення христ. обряду хрещення, що знаменує прилучення людини до церкви; 2) сімейна урочистість з приводу хрещення. Х. перебувають у тісному зв’язку з народною традицією відзначати народження дитини. Реліг. обряд Х. увібрав у себе дуже багато повір’їв і охоронних ритуалів з родових культів. Колодний Анатолій
в християнстві так називається символ. зображення рухами руки хреста на собі або ж на іншій людині, речі тощо. В православ’ї Х.з. здійснюється трьома пальцями – великим, вказівним і середнім, складеними разом (в щипочку), що символізує три іпостасі Божі. Старообрядці використовують лише двоперстя (вказівний і середній пальці), що символізує у них подвійну природу Ісуса Христа – […]
загарбницькі війни зах. європ. правлячих класів на Бл. Сході 11-13 ст. під гаслом звільнення від “невірних” “Гроба Господнього” і “Святої Землі” – Палестини. Пізніше – війни німецьк. феодалів проти слов”ян та ін. народів 12-13 ст. а також каральні експедиції Лівонського і Тевтонського орденів 13-15 ст. під приводом викорінення єресей, проти учасників визвольних рухів (альбігойські, гуситські […]
учасники хрестових походів 11-12 ст. На одязі Х. був нашитий хрест – символ даної ними обітниці брати участь в поході за звільнення “святої землі” від “невірних”. Звідси й пішла їх назва. Колодний Анатолій
особи, чоловік і жінка, які під час здійснення обряду хрещення новонародженого у православ’ї ручаються за віру охрещеного. Х., х. повинні бути повнолітніми і віруючими християнами. Сапіга Василь
христ. таїнство, яке чиниться служителями культу при прийнятті людини в лоно церкви. Оскільки люди, за твердженнями церкви, народжуються ураженими першородним гріхом, Х. має зняти його, відкрити їм шлях до спасіння. В ритуалі Х., започаткування якого євангелія пов’язують з іменем Іоана Хрестителя, в різних христ. деномінаціях є певні відмінності: у правосл. хрестять новонароджених триразовим зануренням у […]
христ. свято, що відзначається 6 (19) січня; у правосл. належить до групи дванадесятих свят. Запроваджено в пам’ять описаного в євангеліях хрещення Ісуса Христа в річці Йордан Іоаном Хрестителем. Свято має й іншу назву – богоявлення, яка походить від того, що, згідно з єванг. оповідями, під час хрещення Ісуса на нього зійшов з небес Бог-Дух Святий […]
догмат у віровченні деяких протестантських течій, у якому відтворено новозавітний сюжет про зішестя Святого Духа на апостолів в день давньоіудейського свята п”ятидесятниці і отримання ними дарів Духа. Згідно з ним, не лише апостоли, а й будь-яка людина, незалежно від віку, статі, освіти, національності, соціального статусу здатна отримати Хр. С.Д. у земному житті, а через нього […]