(від грец. еidolos – маленьке зображення) – виготовлений з дерева, каменю чи ін. матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество. Є об”єктом поклоніння в політеїст. релігіях, зокрема в українському язичництві. З дохрист. часів зберігся т.зв. Збруцький ідол, знайдений в 1848 в річці Збруч на Тернопіллі. Возняк Степан.
поняття, яким позначають прихильників політеїст. релігій (язичників), що поклоняються ідолам. І. має своє коріння в первісних магії і фетишизмі. Певні його елементи характерні сучасним релігіям (поклоніння зображенням богів, святих тощо). В переносному знач. І. називають тих, хто поклоняються земним “богам” та їх зображенням. Возняк Степан.