складовий елемент теології Єднання, згідно якого Бог створив Всесвіт і людину, бажаючи мати об’єкт істинної любові. Мета життя людини полягала у виконанні трьох благословень: людина повинна була досягти особистої досконалості; створити ідеальну, засновану на взаєминах істинної любові та єдності в серці своїм з Богом сім’ю; владарювати з любов’ю над усім світом творіння. Наслідком саме такого […]
(від грецьк. idea – ідея, первообраз) – уявлення віруючої людини про найвишу досконалість як зразок, мету і сенс її життя. Входить до складу рел. світогляду й зумовлює поведінку віруючих, певний спосіб і характер їхньої діяльності. І.р. є надприродне, в розвинутих релігіях – бог, святе як благодатне, таке, якому внутрішньо властива здатність до заперечення невільних, тварних […]
згідно релігійних вчень таке буття людини в світі, яке виростає на грунті культури її серця і базується на справжній любові до неї Бога. Про І.с. людство мріяло завжди. Ним уявлялося Царство Боже на землі — такий стан, коли Бог керує кожною окремою людиною, звертаючись до її сумління, а також суспільством через кожну його спільноту. Релігійні […]
сакральна, пов’язана з вірою в надприродне форма усвідомлення певними класами і соціальними верстами свого місця і ролі, своїх інтересів і цілей в суспільному житті. Існує у вигляді церковно-богословських соціальних доктрин, офіційних і неофіційних поглядів, орієнтацій; ідеологічн. процес має місце на буденному й теоретичному рівнях релігійної свідомості, відбувається стихійно або концептуально. І.р. – не конфесійне, а […]