Природна релігія

близьке деїзму вчення про релігію як про “властивість людської природи”. Засновник теорії “П.р.” англ. філософ 17 ст. Герберт Чербері вважав, що людина народжується з деякими вродженими загальними, простішими, первісними, невивідними поняттями, що мають безпосередню переконливість. Серед них поняття про існування вищої істоти, до якої в людині закладена обов’язковість шанування чеснотами і благочестям. Людству притаманна надія на можливість спокути гріхів шляхом каяття і віра в справедливу відплату в житті земному і потойбічному. Послідовники Чербері вважали, що “П.р.” співвідносна з розумом. Вчення про “П.р.” було зорієнтовано на очищення реліг. віровчення від феод.-церк. рис, приведення у відповідність з новими соціальними реаліями. Серед прихильників теорії “П.р.”, які дали їй своє тлумачення, були Дж. Локк, Толанд, Лессінг, Руссо, Вольтер та ін. Своє практич. втілення вчення знайшло у Франції за Робесп’єра в спробі встановити позаконфесійний культ верховної істоти. В 19-20 ст. до поняття “П.р.” зверталися деякі позитивісти і екзистенціалісти. Є спроби видати за “П.р.” католицизм і протестантизм. У Фейєрбаха поняттям “П.р.” названі всі первісні і давні вірування, що уособлюють сили природи. Термін “П.р.” використовується іноді сучасною наукою для назви первісних культур. Филипович Людмила