Радуниця

(старод. слов’янськ. – весняна радість) – особливе поминання померлих у старод. сх. слов’ян, під час якого відбувалася урочиста трапеза із жертвоприношеннями на їхню честь. Ймовірно, так наз. і був цьому присвячений цілий цикл весняних свят. Після включення правосл. церквою Р. до свого культу і приурочення її до першого тижня після Пасхи, вона стала відзначатися лише на протязі одного дня, який отримав церковну назву Проводи (в народі – гробки, могилки, поминки, бабський Великдень та ін.). Таким днем, в залежності від волі місцевого священнослужителя, може бути будь-який день поминального тижня. Під час Проводів на кладовищі відправляється спільна панахида, а потім тут же справляються обіди-тризни. Сапіга Василь