Ревівалізм
(від англ. revival – відродження) – реліг. течія в протестантизмі, що виникла у 18 ст. Р. ставить за мету спонукати людей до духовного відродження шляхом посилення релігійності. Характерний для реліг. життя протестантських церков і сект США, деяких країн Європи. Р. притаманний пресвітеріанам, конгрегаціоналістам,а особливо баптистам і методистам. На перший план в Р. виступає реліг. етика, […]
Read More...
Ревіндикація
(від лат. vindicatio – витребування власником (позивачем) свого майна в судовому порядку від усякої третьої особи; re – приставка, що означає “назад”, “знову”) – судова акція польського католицького єпископату з метою повернення і привласнення церков, інших сакральних об`єктів, земельних угідь, маєтків, якими володіла Православна церква на Волині, Поліссі, Підляшші після поділів Польщі в кінці 18 […]
Read More...
Редемптористи
(від лат. redemptoris – букв. спокутувач) – члени католицького чернечого ордену Спокутувача, заснованного в 1749. Орден діяв на території ряду європейських країн (Італія, Австрія, Польща та ін.), а також у Півн. Америці, де існували його місіонерські пункти. Був тісно зв’язаний з єзуїтами і зобов’язував своїх членів вести активну пропаганду католицизму, насамперед у протестантських країнах. У […]
Read More...
Рейкі
(від яп. “рей” – універсальний, “кі” – енергія) – 1) в реліг.-філос. системах Японії уявлення про універсальну всепроникаючу енергію життя, яка є аналогічною енергії “ци” китайців, “прани” індусів і Святому Духу християн; 2) в системі М.Усуї Р. водночас і вчення, яке проповідує єдність вcього сущого, і холістичний метод лікування та самооздоровлення, відроджений ним наприкінці 20 […]
Read More...
Реквієм
(від першого слова латинського тексту “Requiem aeterman dona eis, Domine” – “Покій вічний дай їм, Господи”) – траурна заупокійна меса, що виконується на пам’ять про померлих. В 15-16 ст. Р. мав форму хорових творів поліфонічного змісту, побудованих на мелодіях григоріанського хоралу. Композитори 17-18 ст. створюють Р. як твори для хору, солістів оркестру, які вже не […]
Read More...
Релігієзнавство
галузь гуманітарної науки, об’єктом вивчення якої є такий особистністний стан людини, який можна назвати станом самовизначення її в світі, здобуття самої себе на основі віднайдення в собі того, що єднає її з трансцендентним. Але в своєму функціонуванні релігія виходить за межі свого індивідуального буття, піддається доктринальній і обрядово-культовій (символічній) інтерпретації, входить в різні сфери людської […]
Read More...
Релігієзнавство і теологія
дві відмінні форми осягнення феномену релігії. Р. і в академічній, і в богословській своїй формі на відміну від Т. не визнає усталеності знань, елемент віри присутній в ньому як принцип, а не інструмент пізнання. Всі положення Р. мають одержати обов”язково емпіричне підтвердження, теоретичну обгрунтованість. Т. замикається сферою Св. Письма. Вона не виходить за межі слова […]
Read More...
Релігієзнавство порівняльне (компоративне)
одне з дисциплінарних утворень академічного релігієзнавтсва, метою якого є з’ясування особливостей різних релігійних комплексів на основі співставлення їх віроповчальних принципів, обрядових дійств, функціонування. Матеріал свій Р.п. запозичує з історії релігій, історії культури, етнографії, антропології, мовознавства, соціології тощо. Назву дисципліни “Р.п.” вперше вжив Макс Мюллер 1867. Ще чітко не визначена однозначність поглядів вчених на мету і […]
Read More...
Релігієзнавчі періодичні видання
світські та богословські збірники, серіальні видання, присвячені проблемам релігієзнавства. В Україні виходять щомісячні журнали – “Людина і світ”, “Православний вісник”, “Свет Евангелия”, “Вера и жизнь”, які друкують статті з релігієзнавства, розповідають про релігії світу та України, аналізують процеси сакрального відродження, досліджують Біблію. В інших країнах виходить багато світських Р.п.в., присвячених проблемам історії та теорії релігії, […]
Read More...
Релігієзнавча освіта
система освітянської роботи, метою якої є озброєння особи всією сумою знань, яку має релігієзнавство про природу, сутність, функціональність, історію та географію релігії. На відміну від релігійної освіти релігієзнавча є світоглядно плюральною, оскільки знайомить своїх реципієнтів з різними поглядами на релігію, конфесійно незаангажованою, оскільки без будь-яких симпатій чи антипатій розкриває сутність віровчення, особливості культу, характер історії […]
Read More...
Релігієзнавче виховання
організований процес виховного впливу, зорієнтований на виховання в реципієнта науково обгрунтованих поглядів на природу і сутність релігії, її історію, конфесійну диференційованість. Р.в. покликане також формувати світоглядну і конфесійну толерантність, дати знання принципів свободи сумління, виробити установку на пізнання дійсної суті релігійного феномену, його функціональності, свідоме,а не упереджено зорієнтоване користання своїми світоглядними переконаннями у своїх стосунках […]
Read More...
Релігійність
одне з важливих понять соціології релігії, що характеризує якісну і кількісну визначеність (ступінь, рівень, характер) суб’єктивного засвоєння реліг. ідей, цінностей, норм та їхній вплив на поведінку, життєдіяльність віруючих, реліг. спільноти. Р. можна розглядати як ціннісно-життєву орієнтацію, суб’єктивну якість свідомсті індивіда, його внутрішню здатність до реалізації реліг. установок. Р. – це операційно інтерпретоване поняття, його сутність […]
Read More...
Релігійність в Україні
кількісна та якісна характеристика рел.-церк. життя в Україні, що визначається наявністю багатьох конфесій, належністю до них значної частини населення, складними процесами в рел. середовищі. Понад три чверті рел. громад в Україні – це парафії двох основних дух.-рел. традицій в христ-ві – східної (православ’я) та західної (греко-католицизм). Найвпливовішою складовою рел. життя є укр. православ’я. Динамічно розвиваються […]
Read More...
Релігійна група
один з видів реліг. організацій (див. Релігійних організацій типи). Цим терміном позначається різноманіття реліг. спільнот (як правило, малочисельних). Р.г. може бути об’єднанням віруючих для здійснення культових дій, спільного задоволення релігійних потреб; сукупністю віруючих у середині реліг. спільноти (громади, секти), об’єднаних певним релігійним інтересом (проведення місіонерської, доброчиннї діяльності, виховання і релігійна освіта дітей, молодіжні, жіночі групи), […]
Read More...
Релігійна духовність українця
це сукупність загальних рис вияву його релігійності. Вона не ідентифікується з якоюсь конфесійною належністю і вираженістю. Ця релігійність насамперед виявляється в якійсь підсвідомій впевненості в існуванні чогось надприродного, абсолютного, в Божій всеприсутності. Вона є кордоцентричною, оскільки пов’язана перш за все з емоційно-чуттєвим сприйняттям світу, виступає як форма емоційного ставлення людини до дійсності і божества. Як […]
Read More...
Релігійна карта України
кількісні показники реліг. мережі в Україні. Офіційно зареєстровані 70 конфесій на поч. 1996 мали 17635 своїх громад. З них більше половини (9090) припадає на західні області. Найбільша реліг. мережа на Львівщині: тут конфесії мають 2446 громад. Із 216 монастирів і 72 навчальних духовних закладів більше половини функціонує також на Зах. Україні. З 4597 недільних шкіл […]