Ревіндикація

(від лат. vindicatio – витребування власником (позивачем) свого майна в судовому порядку від усякої третьої особи; re – приставка, що означає “назад”, “знову”) – судова акція польського католицького єпископату з метою повернення і привласнення церков, інших сакральних об`єктів, земельних угідь, маєтків, якими володіла Православна церква на Волині, Поліссі, Підляшші після поділів Польщі в кінці 18 ст. Протягом 1919-1920 у православних було відібрано майже 400 культових споруд. Нового удару православній церкві завдано у 1929, коли польські єпископи внесли до судів позови з вимогою відібрання у православної церкви 724 храмових споруд і монастирів. Непоправної шкоди православ`ю завдано у 1937-1938 роках, коли масово знищувалися православні церкви, значна частина яких була пам`ятками культури, і посилилася “ревіндикація душ”, тобто навернення православних у католицизм і їх опольщення, що супроводжувалося акціями насильства з допомогою військових загонів. Ревіндикація виправдовувалася тим, що католицькій церкві потрібно повернути втрачені нею в умовах Російської імперії храми, майно, угіддя, якими заволоділа православна церква. Стоколос Надія