галузь гуманітарної науки, об’єктом вивчення якої є такий особистністний стан людини, який можна назвати станом самовизначення її в світі, здобуття самої себе на основі віднайдення в собі того, що єднає її з трансцендентним. Але в своєму функціонуванні релігія виходить за межі свого індивідуального буття, піддається доктринальній і обрядово-культовій (символічній) інтерпретації, входить в різні сфери людської […]
дві відмінні форми осягнення феномену релігії. Р. і в академічній, і в богословській своїй формі на відміну від Т. не визнає усталеності знань, елемент віри присутній в ньому як принцип, а не інструмент пізнання. Всі положення Р. мають одержати обов”язково емпіричне підтвердження, теоретичну обгрунтованість. Т. замикається сферою Св. Письма. Вона не виходить за межі слова […]
одне з дисциплінарних утворень академічного релігієзнавтсва, метою якого є з’ясування особливостей різних релігійних комплексів на основі співставлення їх віроповчальних принципів, обрядових дійств, функціонування. Матеріал свій Р.п. запозичує з історії релігій, історії культури, етнографії, антропології, мовознавства, соціології тощо. Назву дисципліни “Р.п.” вперше вжив Макс Мюллер 1867. Ще чітко не визначена однозначність поглядів вчених на мету і […]
світські та богословські збірники, серіальні видання, присвячені проблемам релігієзнавства. В Україні виходять щомісячні журнали – “Людина і світ”, “Православний вісник”, “Свет Евангелия”, “Вера и жизнь”, які друкують статті з релігієзнавства, розповідають про релігії світу та України, аналізують процеси сакрального відродження, досліджують Біблію. В інших країнах виходить багато світських Р.п.в., присвячених проблемам історії та теорії релігії, […]
система освітянської роботи, метою якої є озброєння особи всією сумою знань, яку має релігієзнавство про природу, сутність, функціональність, історію та географію релігії. На відміну від релігійної освіти релігієзнавча є світоглядно плюральною, оскільки знайомить своїх реципієнтів з різними поглядами на релігію, конфесійно незаангажованою, оскільки без будь-яких симпатій чи антипатій розкриває сутність віровчення, особливості культу, характер історії […]
організований процес виховного впливу, зорієнтований на виховання в реципієнта науково обгрунтованих поглядів на природу і сутність релігії, її історію, конфесійну диференційованість. Р.в. покликане також формувати світоглядну і конфесійну толерантність, дати знання принципів свободи сумління, виробити установку на пізнання дійсної суті релігійного феномену, його функціональності, свідоме,а не упереджено зорієнтоване користання своїми світоглядними переконаннями у своїх стосунках […]
одне з важливих понять соціології релігії, що характеризує якісну і кількісну визначеність (ступінь, рівень, характер) суб’єктивного засвоєння реліг. ідей, цінностей, норм та їхній вплив на поведінку, життєдіяльність віруючих, реліг. спільноти. Р. можна розглядати як ціннісно-життєву орієнтацію, суб’єктивну якість свідомсті індивіда, його внутрішню здатність до реалізації реліг. установок. Р. – це операційно інтерпретоване поняття, його сутність […]
кількісна та якісна характеристика рел.-церк. життя в Україні, що визначається наявністю багатьох конфесій, належністю до них значної частини населення, складними процесами в рел. середовищі. Понад три чверті рел. громад в Україні – це парафії двох основних дух.-рел. традицій в христ-ві – східної (православ’я) та західної (греко-католицизм). Найвпливовішою складовою рел. життя є укр. православ’я. Динамічно розвиваються […]
один з видів реліг. організацій (див. Релігійних організацій типи). Цим терміном позначається різноманіття реліг. спільнот (як правило, малочисельних). Р.г. може бути об’єднанням віруючих для здійснення культових дій, спільного задоволення релігійних потреб; сукупністю віруючих у середині реліг. спільноти (громади, секти), об’єднаних певним релігійним інтересом (проведення місіонерської, доброчиннї діяльності, виховання і релігійна освіта дітей, молодіжні, жіночі групи), […]
це сукупність загальних рис вияву його релігійності. Вона не ідентифікується з якоюсь конфесійною належністю і вираженістю. Ця релігійність насамперед виявляється в якійсь підсвідомій впевненості в існуванні чогось надприродного, абсолютного, в Божій всеприсутності. Вона є кордоцентричною, оскільки пов’язана перш за все з емоційно-чуттєвим сприйняттям світу, виступає як форма емоційного ставлення людини до дійсності і божества. Як […]
кількісні показники реліг. мережі в Україні. Офіційно зареєстровані 70 конфесій на поч. 1996 мали 17635 своїх громад. З них більше половини (9090) припадає на західні області. Найбільша реліг. мережа на Львівщині: тут конфесії мають 2446 громад. Із 216 монастирів і 72 навчальних духовних закладів більше половини функціонує також на Зах. Україні. З 4597 недільних шкіл […]
сукупність найзагальніших поглядів на світ у світлі його реліг. світосприймання, його будову, походження, розвиток і місце людини в ньому. Р.к.с. – важливий елемент реліг. світогляду. Хоч вона й притаманна всім релігяім, проте в деталях Р.к.с. розроблена в таких розвинутих реліг. системах, як іуд., христ., ісл. Але кожна релігія пропонує свою К.с.р., своє бачення світу. Є […]
навчальний процес, зорієнтований на передачу особі певного обсягу релігійної інформації з метою підвищення рівня її реліг. освіченості, усвідомленого сприйняття змісту певного реліг. віровчення. Р.о. не є позаконфесійною, оскільки для її проведення залучаються послідовники певних конфесій і вона проводиться, як правило, в їх освітянських установах. Р.о. буває загальнопросвітницькою і професійно-зорієнтованою. Загальноосвітній характер має навчання релігії в […]
комплекс психологічних явищ, станів і процесів, схоплених як на рівні індивіда так і на рівні певної групи, пов”язаних з релігією. Йдеться про реліг. почуття, переживання, реліг. досвід, афекти, звички, потреби, екстаз, навернення тощо. Всі ці психологічні явища й акти слугують предметами вивчення психології релігії. Див. також Психологія віруючих. Сарапін Олександр.
спосіб відношення віруючого до світу через систему поглядів і почуттіів, симсл і значення яких становить віра в надприродне. Будучи суб”єктивними образами невільних станів людського буття, релігійні погляди і почуття водночас є виповненням цих станів у його сакральному вимірі. Відображальне, виповнювальне і вірувальне релігійні відношення – головні риси Р.с.; останнє з них відіграє інтегративну роль в […]
філос. творчість, орієнтована на проблеми, пов”язані з реліг. тематикою. В основі Р.ф. лежить духовний досвід і віра пізнаючого суб”єкта. Звідси й характерна особливість Р.ф. Йдеться про джерело останньої, за яке слугує інтуїтив віри, що, в свою чергу, сприймається за аксіоматичну істину. На відміну від богослов”я, Р.ф. не апелює безпосередньо до авторитету. Поряд з інтуїтивним спогляданням […]
форма виховного впливу на особистість, покликанням якої є формування поглядів на релігію як найвищу духовну цінність, що є єдиним визначальним фактором не лише суспільного і культурного процесу, а й життєдіяльності особи. Р.в. завжди характеризує певна конфесійна зорієнтованість, світоглядна упередженість щодо арелігійних форм свідомості, вплив переважно на емоційну сферу духовності людини, догматичність. Р.в. займаються як окремі […]