Релігієзнавство

галузь гуманітарної науки, об’єктом вивчення якої є такий особистністний стан людини, який можна назвати станом самовизначення її в світі, здобуття самої себе на основі віднайдення в собі того, що єднає її з трансцендентним. Але в своєму функціонуванні релігія виходить за межі свого індивідуального буття, піддається доктринальній і обрядово-культовій (символічній) інтерпретації, входить в різні сфери людської життєдіяльності, сакралізуючи їх. Тому Р. у своєму предметі значно ширше, ніж у своєму об’єкті. Предметом Р. в широкому його аспекті є, окрім природи релігії, її функціональність. Якщо об’єкт Р. відносно сталий, то предмет його збільшується в обсязі і дещо змінюється в часі. Різні світоглядні позиції, слідування відмінним культурним традиціям, навіть громадські оцінки характеру наукової діяльності спричинюють різноманіття дослідницьких установок релігієзнавців, їх теоретичних цілепокладань. Працюючи в одній і тій же предметній сфері, вони можуть користуватися різними нормами пізнання – світськими чи богословськими. Звідси поділ Р. на академічне і богословське. На відміну від першого останнє входить до богословського комплексу, розвивається певною мірою на основі закономірностей цього виду духовності. Світськість академічного Р. – це не якась ворожість його щодо релігії. Особливістю Р. є дотримання принципу нейтральності щодо релігії, чого немає в богословському Р., яке, до того ж, ще має конфесійну зорієнтованість. Р. є єдиною і водночас багатодисциплінарною сферою гуманітарного знання. Його структурними системами є філософія і феноменологія релігії, історіософія і історія релігії, психологія і етнологія релігії, географія і соціологія релігії. Однією з актуальних для кожної реліг. системи є проблема свободи волі людини. Вільнознавство (назвемо попервах так цю специфічну релігієзнавчу дисципліну) покликане до вивчення природи механізму і форм вільної життєдіяльності людини на основі сповідання духовного, надсвітового Начала, Вищого Розуму, що є джерелом буття всього сутнього, в тому числі і людини. Останнім часом розвивається герменевтичне і компаративне Р., культурологія і політологія релігії. Як і будь-яка інша наука, Р. має свої закони, принципи, систему категорій. Сучасне академічне Р. загалом характеризують такі риси як світоглядний плюралізм, позаконфесійність, відкритість, історизм, системність, поліметодичність, творчий характер. Колодний Анатолій