Род і рожаниці

персонажі східнослов’янської міфології, пов’язаної з вірою у “вищих” духів, яка була відома уже в епоху енеоліту й дістала особливого поширення в часи продукуючого землеробства. Історично більш пізні, ніж упирі, берегині, лісовики тощо, Р. і р. знані як духи аграрно-астрального стилю. Вважалося, що рожаниці є небесними духами-заступницями родючості, які піклуються про плодовитість промислового звіря й худоби, є дбайливицями жінок-породілль; надсилаючи зі своїх небесних грудей дощ, вони також забезпечували єдність урожаю й долі хлібороба. З часом риси рожаниць влилися в образ давньоукраїнської богині весни Лади. Образ рода, що складається наприкінці трипільської культури, відбув довготривалу еволюцію від духа-господаря, заступника врожайності та плідності худоби, покровителя сільськогосподарських робот до розпорядника небесних сфер, що “вдмухує життя”, бога-духа, першобога, творця Вирію, батька Білобога і Чорнобога. Правдоподібно, що в такій якості образ Рода мав тенденцію до розвитку уявлень про головного бога-деміурга світу. Лобовик Борис