форма колективних молінь в деяких старих сектах, що існували на грунті православ’я (молокан-плигунів, скопців, христововірів тощо). Р. виявлялися в різних екстатичних діях віруючих, доведених до психологічного стану афекту, екзальтації і навіть слухових і зорових галюцінацій. Вони супроводжувалися різними словесними заклинаннями і підігрівалися відповідними зовнішнім антуражем: білим одягом, напівтемрявою в приміщенні, атмосферою таємничості, романтичномті. Завершувалися Р., […]
(?-1688) – церковний діяч і письменник. Закінчив Київську колегію. Спочатку був архідияконом чернігівської кафедри, проповідником. З 1656 – проповідник, з 1671 – намісник Києво-Печерської лаври, з 1684 – ігумен Миколаївського монастиря у Києві. Автор збірок проповідей – “Садок Марії Богородиці” (Київ, 1676), де подаються проповіді на важливі свята цілого року, в т.ч. українські – на […]
(старод. слов’янськ. – весняна радість) – особливе поминання померлих у старод. сх. слов’ян, під час якого відбувалася урочиста трапеза із жертвоприношеннями на їхню честь. Ймовірно, так наз. і був цьому присвячений цілий цикл весняних свят. Після включення правосл. церквою Р. до свого культу і приурочення її до першого тижня після Пасхи, вона стала відзначатися лише […]