(від грецьк. kyriakе, досл. божий дім) – 1) тип релігійної організації, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин всередині релігійних спільнот та їх зв’язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Характерними атрибутами Ц. є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система управління, заснована, як правило, на ієрархічному принципі і авторитаризмі. В багатьох Ц. встановлено поділ їх членів на духовенство і мирян, що знаходить вияв у організаційній структурі. Всередині Ц. відносини будуються на основі норм канонічного права, вимог релігійної моралі, існуючих зразків поведінки і санкцій; 2) христ. культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослужіння. Філоненко Микола
No Comment
You can post first response comment.