язичницький бог західних слов’ян, ідентичний східнослов’янському Ярилу. Бог весняного добробуту і плодючості Я. ще має значення покровителя війська; за свідченням Герборта, Я. “по латині прозваний Марсом”. У балтійських слов’ян існувало повір’я про недоторканість щита Я., який вважали священним – його дозволялося виносити попереду війська тільки під час війни, вірили, що він приносить перемогу. У Волегасті (Прибалтика) було святилище Я., зруйноване військами єпископа Оттона Бамбергського в 12 ст. Лозко Галина
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його ...
Вступ. Конфесія як інституалізована релігійність (А.Колодний). Розділ 1. КОНФЕСІЙНЕ БАГАТОМАНІТТЯ СВІТУ ТА УКРАЇНИ (А.Колодний) 1. Релігія в контексті ...
No Comment
You can post first response comment.