Мантика

(грецьк. mantike) – гадання, різні ілюзорно-практичні засоби узнавати майбутнє або невідоме. М. виникла в архаїчному суспільстві як різновид магії. Перехід від мисливської та збирацької до продукуючої економіки сприяв поширенню гадань за криком, польотом, поведінкою птахів (ауспіції в Стародавньому Римі); особливо віщими вважалися сова, крук, сокіл, півень та курка. В М. вбачали засіб передбачати майбутні врожаї та приплоди тварин (гаруспіція); відомі гадання на лініях долоні (хіромантія), спілкуванням з душами померлих (некромантія) тощо. У слов’ян були поширені гадання за допомогою занурення кільця у воду, лиття воску, гадання з дзеркалом тощо. Найбільш раннім і досі поширеним є гадання за сновидіннями (онейрокритика). З Нового часу відоме гадання на картах, кав’яній гущі; поширюється спіритизм. М. посилається на “паранормальні здібності людини” (біопрогностика). У кризові періоди суспільної історії М. набуває значного поширення. Щедрін Анатолій