релігія, що виникла в ранньофеодальну епоху в 3 ст. н.е. в Персії, а опісля поширилася в Європі і Азії. Назву одержала від імені свого засновника – напівміфічного проповідника Мані (216-277). В ідейному плані М. є результатом синтезу зороастризму та християнства, в соціальному – своєрідною формою супротиву маси вільних общинників процесу феодального примусу. Запозичивши з християнства […]
в меланезійсько-полінезійських віруваннях надприродна, чуттєво несприймана сила, що може бути спрямована як на добро, так і на зло. Є поясненням усього незвичного, надприродного, синонім усього страшного і небезпечного, але водночас всякої корисної сили. З М. ототожнювалося також соціально-політичне владарювання. За уявленнями меланезійців, мана часто сходить від духів, які, ніби, стають акумуляторами таємничої сили, даючи надприродню […]
реліг. секта, що виникла на поч. н.е. в Месопотамії. Об’єднавши у своєму вченні елементи християнства, іудаїзму, деяких давньо-східн. релігій, особливо маніхейства, М. носієм світла вважали Манда-дихайю (за ім’ям якого і названа секта), що уособлював знання життя. Вони називали Христа, Авраама, Мойсея вигаданими пророками і вшановували Іоана Хрестителя, який визначив шлях у світле царство. Секта особливо […]
(грецьк. mantike) – гадання, різні ілюзорно-практичні засоби узнавати майбутнє або невідоме. М. виникла в архаїчному суспільстві як різновид магії. Перехід від мисливської та збирацької до продукуючої економіки сприяв поширенню гадань за криком, польотом, поведінкою птахів (ауспіції в Стародавньому Римі); особливо віщими вважалися сова, крук, сокіл, півень та курка. В М. вбачали засіб передбачати майбутні врожаї […]
(санскр.) – вірші з ведичних текстів, які використовуються як заклинання і чарівні формули. Під М. розуміються ті частини Вед, які не належать до “Брахманів” або їх коментарів. Савіна Ірина