в меланезійсько-полінезійських віруваннях надприродна, чуттєво несприймана сила, що може бути спрямована як на добро, так і на зло. Є поясненням усього незвичного, надприродного, синонім усього страшного і небезпечного, але водночас всякої корисної сили. З М. ототожнювалося також соціально-політичне владарювання. За уявленнями меланезійців, мана часто сходить від духів, які, ніби, стають акумуляторами таємничої сили, даючи надприродню санкцію влади й авторитету певним групам. М. володіють жреці, знахарі, хоробрі воїни. Іноді вона властива цілим племенам, спільнотам. Може виявлятися і в тваринах, рослинах, речах, якщо вони пов’язані з особливими подіями. Головними носіями М. були вожді, які, вмираючи, передавали її своїм послідовникам. Бичко Богдан, НЧ
No Comment
You can post first response comment.